Гра в кота і мишу

Розділ 5

Я вже прокинулась. Будильник може спрацювати будь-якої миті. Погано спала цієї ночі, то рахувала зірки на стелі, то прокручувала в голові теми з англійської. Нічого не допомогло, мій мозок ніяк не міг заспокоїтись напередодні заліку. Я згадувала, як ще в школі мріяла вступити саме в цей університет, як старанно навчалась, щоб набрати потрібні бали для вступу. І тепер мені необхідно докласти зусиль, щоб не завалити сесію, тому що відрахування або ж перехід на контрактну форму навчання не входять в мої плани на майбутнє. При думці про таке, мене почали бити дрижаки. Я не можу так підвести свою родину і себе саму. Коли продзвенів перший будильник, я була вже вся на взводі.

- Мія, сонечко, прокидайся! - проспівала мама весело, заходячи в мою кімнату і відсуваючи фіранки на вікнах, щоб впустити сонячне проміння. Лише на мить затримала погляд на мені, але нічого не сказала.

- Добрий ранок, мам. - відповідаю їй, позіхаючи, та, без особливого захвату, виповзаю зпід ковдри, мружачись від яскравого сонечка.

Після душу, швидкоруч одягнувшись в білу бавовняну футболку і чорні кюлоти, заколюю волосся і біжу на кухню, де мама вже приготувала сніданок. Я все ж таки вмовила себе з’їсти один тост з авокадо, хоча від нервування шматок не ліз до рота.

За п’ять хвилин повинен прийти Макс Савченко, щоб разом їхати в університет. Тож беру свій рюкзак з книгою і конспектом і взуваюсь. Коли вже підходжу до дверей, лунає дзвінок. Макс.

- Мамусю, бабуню, я побігла. - Кричу я і вибігаю за двері назустріч Максу.

- Привіт. - Каже він. - Готова?

- Наче так. А ти? - Питаю у відповідь і знов позіхаю, прикриваючи рота рукою.

- Всю ніч зубрила? - Сміється Сава.

- Майже, погано спала. - Відповідаю із зітханням, поки ідемо в бік метро.

- Ти, звісно, той ще кадр, Мія. Є машина, а все на метро їздиш. - Хитаючи головою, промовляє Макс.

Я ж замість відповіді показую йому язика. Так спілкуючись і кепкуючи один з одного, ми дістаємося університету, як раз за пару хвилин до початку заліку.

Годиною пізніше, після заліка, який більшість здали добре, ми із Савченко теж не стали винятком, нарешті забираємось з території університета. Одногрупники пропонували сходити до піцерії і відзначити цю подію, але я так стомилась, що відмовилась і поїхала додому. Відчуваючи себе наче вичавлений лимон, завалююсь поперек ліжка і майже одразу засинаю. Зі сну мене виштовхує наполегливий дзвінок мобільного. Я відчиняю очі і розумію, що вже сутеніє. Бабуся, мабуть, побачивши, що я сплю, вирішила не турбувати і не кликати обідати. Телефон продовжує дзвонити, поки я намагаюсь втямити, де кинула свій рюкзак. Нарешті знаходжу мобільник у внутрішній кишені і приймаю виклик, навіть не подивившись, хто телефонує.

- Ало. - Відповідаю хриплим зі сну голосом.

- Мишковська! Ти що спиш? Чому не подзвонила і на повідомлення не відповідаєш?- Голос Микити здається трохи ображеним.

- Привіт. Пробач, я погано спала і забула. Прийшла додому і відразу заснула. Ще раз вибач. - Кажу вибачаючимся тоном. 

- Гаразд, як здала? - в його голосі чується посмішка.

- Все добре. Дякую тобі.

- Я рад, що зміг бути корисним.

- Може сходимо на піцу, я пригощаю. - Пропоную я весело.

- Класна пропозиція, але якось іншим разом. Сьогодні не можу. - Відповідає з нотками суму.

А мене це чомусь засмутило. Але намагаючись не видати своїх почуттів, кажу бадьорим голосом:

- Не питання! Звісно!

Ми ще недовго балакаємо і прощаємось. Мій шлунок нагадує про себе гучним бурчанням. Треба терміново щось поїсти!

- Бабуля! Може піцу замовимо? - Пропоную я, заходячи до вітальні.

- А давай! - Погоджується бабуся. Все ж таки вона в мене неймовірна.

Ми замовляємо дві великих піци з розрахунком ще й на маму, яка от-от повернеться з роботи. Коли вона приходить, ми дивимось комедію і всі разом сміємося на найбільш смішних моментах.

- От як вона не помічає, що подобається йому?! - Обурююсь я, на що бабуся відповідає:

- А ти сама все помічаєш? Макса от вашого, наприклад?

- А Сава тут до чого? - Дивуюсь я.

- До того! - Відповідає бабуся, виразно піднявши брову. Тут в фільмі починається нова сцена, і я забуваю про бабусині слова, повертаючи всю свою увагу на екран.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше