Розділ 2

Наступні кілька тижнів проходять спокійно, без особливих пригод. Я знову повністю зосереджена на навчанні, готуюся до сесії. Тому після занять відразу поспішаю додому і занурююсь у книжки та конспекти. Бабуся турбується, що з таким режимом я дуже сильно себе виснажую, і тому можу захворіти. Хоча я продовжую кожного ранку бігати в парку, харчуюсь, як і раніше, переважно здоровою їжею, хоч іноді можу пропустити якийсь з прийомів і навіть не помітити це. Погода все більше схожа на літню, та і до літа лишилось якихось кілька днів. Всі давно зняли верхній одяг і вдягли більш легкий. Я теж не виключення, свої улюблені толтовки і худі замінила на футболки оверсайз різних кольорів із написами або ж смішними принтами. Наприклад сьогодні на мені футболка кольору лаванди, і навіть резинка на волоссі така ж. Все інше залишилось незмінним, тобто джинси, кеди і рюкзак. Я навіть вії сьогодні нафарбувала і стрілки, до того ж настрій чудовий. По-пеше: я здала екзамен з фізіології людини на відмінно, по-друге: Макс повідомив, що сьогодні в одному з клубів столиці буде грати гурт «мого» Антона, і він має квитки для нас трьох. Лола, хоч і не прихильниця рок-музики, та в неї теж видався складний тиждень, і їй хотілося розслабитись в компанії друзів. Мама, як зазвичай, була не в захваті від таких моїх походів, але коли дізналась, що з нами йде Макс, заспокоїлась і відпустила.

- Люба, будь ласка, повернись не дуже пізно, ти ж знаєш, ми з бабусею не зімкнемо очей, доки тебе не буде вдома. - Сказала мама мені у напуття і поцілувала в маківку.

- Звісно, матусь, я буду намагатись. 

За мить пролунав дзвінок у двері і я впустила Макса, який привітав маму та бабусю, і ми вибігли до метро, днасе  вже чекала Лолка.

В клубі було повно народу. Гурт ще не почав виступ, але бажаючих послухати їх було дуже багато, тож вихопити відьний столик було неможливо. Ми знайшли місця тільки біля барної стійки і то нам просто пощастило. Ми з Лолою замовили собі по легкому коктейлю, Макс алкоголь вживав дуже рідко, тож взяв собі безалкогольне пиво. Грала ненав’язлива музика і ми з подругою трохи рухались в такт. Аж ось оголосили початок виступу, і учасники гурту вийшли на сцену. Поки вони готувались і налаштовували апаратуру, я вирішила сходити «освіжитися». По дорозі з «дамської кімнати» я так сильно поспішала, що не помітила хлопця, що йшов на зустріч, і на повній швидкості налетіла на нього. Ледь зірочки не посипались з очей від зіткнення з міцним чоловічим торсом.

- Ой, вибачте, будь ласка, я вас не помітила…- Почала я, але потім підняла погляд і зіткнулась з очами кольору грозового неба.

- Вітаю, мишенятко! - Посміхнувся мені цей вже знайомий нахаба.

- О, ти теж тут! - Здивувалась я. - Тобі теж подобається цей гурт?

- Та не те щоб, просто вирішив трохи розвіятись. А тобі, здається, - так? - Всміхнувся Микита.

- Так, я їх фанатка. - Посміхнулась у відповідь. - Мрію познайомитись з солістом. Він такий…- Промовила захопливо.

- С Тохой Старко? - Здивовано спитав брюнет.

- Так…А ти, що з ним знайомий? - На моєму обличчі, мабуть, відбився шок, тому що Нік знову посміхнувся і відповів: 

- Ну звісно, ми навчались в одній групі аж доки він не вилетів, не здавши сесію. Можу здійснити твою мрію, якщо хочеш?

- Справді? Це було б пречудово! Дякую! - Промовила я. «Шкода, що він навряд мною зацікавиться…»

- Без питань, Джері. - Він підморгнув мені, а потім його хтось гукнув, він відвернувся, тож я повернулась до друзів.

Лола замовила нам з нею ще по коктейлю, настрій Макса якось погіршився, після мого повернення, а коли я його спитала про це, то відповів, що просто стомився. Я потисла плечима і взяла свій келих. Потім я розповіла Лолі, як зіткнулась з Томським, і ми саме сміялися з цієї ситуації, коли відчула, що праворуч мене хтось присів. Спочатку я вирішила, що це Макс, тому що він кудись відходив.

- Вітаю. - Промовила Лоліта, дивлячись мені за спину. Я повернула голову і помітила Тома. Виявляється, що це він сів поряд.

- Будьмо, дівчата! - Відсалютував він нам пляшкою пива, здається, теж безалкогольного. - Я - Микита, але можна Том, або ж Нік. - Ці слова були призначені Лолі.

- Лоліта, але можна просто Лола. - Відповіла вона з посмішкою.

Потім подруга підморгнула мені і пішла в бік Савченко, який наближався до нас. Прошепотівши щось йому на вухо, потягла хлопця на танцювальний майданчик. Сава лише глянув на мене та Ніка якось роздратовано, потім відвернувся і пішов за Лолою.

- Так що, поговоримо про «справу»? - Підморгнув мені Микита.

- І які в тебе пропозиції? - Повела бровою я.

- На скільки мені відомо, то Старко віддає перевагу білявкам…, от твоя подруга точно прийшлась би йому до смаку…Але не суть…- Трохи знітившись відповів він. Чи мені це тільки здалось.

- І? - З викликом промовила я.

- У них буде ще один виступ в клубі «Саксон» за два тижні, можу дістати білети і трохи допомогти з іміджем. Що скажеш? Згодна? - Він протягнув мені свою долоню. Я вклала в неї свою і потисла. Моя долонька здавалась такою маленькою в його руці. Микита теж подивися на наші руки і на якусь долю секунди його погляд змінився, зникла посмішка, і з’явилася якась туга чи щось на кшалт того, я не встигла зрозуміти. За мить посмішка знов повернулась, тож ще раз стиснувши мою руку, він відпустив її.