Епілог

-Леслі!- крикнув Пейтон і вийшов з машини слідом за мною. - Зупинися!

Він схопив мене за руку і повернув до себе, а потім вклав у долоню коробочку з кільцем.

-Я повернусь через годину. Повір, все буде гаразд.

-Або я їду з тобою, або можеш сюди не повертатися.-говорю я, дивлячись прямо в його зелені очі.

Пейтон довго не перериває зорового контакту. Його жувалки грають, а кулаки стиснуті так сильно, що кісточки біліють.

-Добре.-Відповідає він і ми знову сідаємо в машину.

Смс, яке прийшло хлопцеві, було від Коена. Він писав щось на кшталт: «Як там твоя повія, друже?»

Це явно було написано у пориві гніву та з натяком на те, що вони давно вже не друзі. Я навіть боялася уявити, що може зробити Пейтон.

Через деякий час ми зупинилися біля бару. Я правда навіть не здогадувалася, звідки Пейтон знав, де зараз Коен. Але якщо чесно, я навіть не стала питати.

Хлопець буквально вилетів із машини і ми помітили блондина. Той стояв із хлопцями з команди біля бару, курив і вони активно про щось спілкувалися. На вигляд було схоже на те, що він надто п'яний.

-Воу, Пейтон, друже!-крикнув він, як тільки нас помітив. За тим вибухнув сміхом.-Ти й повію свою притяг!

Від цих слів боляче кольнуло в ділянці серця. Як би там не було, я знала, що жахливо вчинила з Коеном, але навіть не здогадувалася, що він зненавидить мене і називатиме такими словами.

Пейтон не втрачав жодної секунди, він швидким кроком підійшов до блондина, схопив його за комір куртки і притиснув до стіни бару так сильно, що той буквально висів у повітрі. Хлопці з команди напружилися, але жоден не втручався.

Мабуть, вони були більш розсудливими і теж вважали, що називати мене подібними словами просто бридко. Як не крути, ми з Коеном довго були разом і у нас були й добрі моменти. Життя йде, змінюється. Він був лише другим моїм хлопцем і логічно, що я могла закохатися у когось іншого.

Жаль, що все так вийшло...

-Я тебе попереджаю востаннє. Якщо ти скажеш ще щось подібне на адресу моєї дівчини, я не буду таким поблажливим і розіб'ю твою голову об асфальт.

-Дівчина?-Запитує Коен і починає сміятися, все так само будучи приставленим до стінки.-Та вона зрадниця. Бігає туди-сюди, не знаючи, де їй краще. Шукає більш вигідний варіант. Думаєш вона зупиниться на тобі? Пройде ще трохи часу і з'явиться хтось крутіший за тебе. Ти зможеш пережити це?-випльовує Коен і Пейтон ударяє його об стіну.

-Змирися вже з тим, що ти їй не потрібен. Не любить вона тебе, от і все. Знайди собі подружку, це ж не складно. Ти капітан команди, за тобою пів коледжу сохне. Чого ти прив'язався до Леслі? - гарчить Пейтон і я кусаю нижню губу, сподіваючись, що до кулаків не дійде.

Але ситуація швидко виходить з-під контролю.

****

Пейтон сидить на моєму ліжку, поки я намазую його ребра маззю від синців та забитих місць.

Коену добре дісталося. Після такого він точно не говоритиме про мене подібні слова.

Розправившись із цією справою, я опускаю толстовку хлопця і сідаю поруч із ним. Він облизує губи та різко валить мене на ліжко, нависаючи зверху.

-Я радий, що розібрався з цим. - шепоче він і залишає поцілунок на моїй шиї.

Може він мав рацію... для того, щоб почати нові стосунки, потрібно було покінчити зі старими. Тепер про мене не говоритимуть, не нагадуватимуть, що я зрадила Коену. Не називатимуть жахливими словами. Тепер нічого не заважає нам бути разом...

Пейтон знову поцілував мою шию і почав підніматися вище, до губ.

Я обійняла його за плечі. Здавалося, що зараз ми справді живемо одним моментом. Важливо було лише те, що відбувається зараз.

Наші губи злилися в поцілунку і, здавалося, від цього по тілу пройшовся жар.

Пейтон пройшовся рукою по моєму стегну і зупинився на ремені, повільно його розстібаючи.

Я пустила свої руки під його толстовку і ми обидва відчували цей момент.

Але раптом мій телефон почав розриватися від дзвінка, і я зітхнула. Пейтон потягнувся до нього і повернув екран телефону в мій бік.

-Чорт.-закотила очі я. То була мама. Вперше я не рада, що вона подзвонила і перервала такий момент.

-Алло.-почала я.

-Леслі, ти давно мені не дзвонила.-Відразу почала обурюватися жінка і я зітхнула.

-Було багато справ. Допомагала Торрену влаштуватися у гуртожитку.-пояснила я.

-Оу, Торрен! Як він? Йому подобається в новому коледжі?-цікавилася жінка, і я чула, як вона щось нарізала.

-Навіть дуже.-знизала плечима я.

-Розкажи їй.-одними губами сказав мені Пейтон і я негативно закивала головою.-Тоді я розповім.

-Мам, з тобою Пейтон хоче поговорити.-посміхнулася я і його очі округлилися.-І тата поклич до телефону.-попросила я.

Потім почула як мама на весь будинок крикнула ім'я тата і через пару хвилин я вже віддала слухавку хлопцю.

-Доброго дня.-почав Пейтон.

-Привіт, Пейтон! Радий тебе чути!-підбадьорився тато.

-Хотів з вами поговорити.

-Щось трапилося?-Стурбовано запитала мама і я посміхнулася.

-Думаю так.-тягнув інтригу хлопець і я вкусила його за плече, аби він швидше з цим закінчував.-Я зробив пропозицію Леслі.

-О, Господи!-Закричала мама і я почула як вона заплакала, а тато почав нас вітати.

І я раптом відчула, що тепер справді живу своїм життям. Я на своєму місці, зі своєю людиною і абсолютно щаслива, що пройшла цю гру у кохання.