12

Ми лежали під ковдрою після смачної вечері, яку організував Пейтон.

Я відключила телефон, щоб ніхто нам не завадив. Не хотілося зіпсувати вечір, на який так довго чекала і я, і Пейтон.

Хлопець увімкнув не дуже цікавий фільм, якийсь бойовик. Він із самого початку мені не сподобався, але я знала цей хитрий план. Фільм повинен був бути таким, щоб не відвернути всю мою увагу, тож, користуючись моментом, я пустила пальці до торса юнака.

-Мммм, принцесо... Що ж ти зі мною робиш? - Занив хлопець і після своїх слів вп'явся в мої губи, притискаючи мене до себе.

Ще хвилина і він ніжно потягнув угору мою майку. Я піднялася на ліктях, поки він покривав поцілунками мій животик, нависаючи наді мною.

Я раптом відчула як близько момент і мої ноги затремтіли.

-Не бійся, принцесо. - Прошепотів Пейтон, потягнувши мене до себе.-Я буду дуже акуратний. - додав він мені на вухо і пройшовся язиком по мочці, залишаючи вологий слід. Від його дій я вп'ялася нігтями в спину хлопця, змушуючи його простогнати від насолоди.

-Пейтон...-Шептала я і він перемістився на плечі, потім ключиці і дійшов до грудей залишивши пару солодких поцілунків і там.

Потім ми помінялися місцями - тепер я сиділа зверху.

-Здається, пора тебе роздягнути. - Прошепотів Пейтон і поцілував мене в животик.

Я блукала пальцями по його плечах поки хлопець стягнув з мене шорти, розглядаючи рожеві трусики.

-Знімай вже. - прошепотіла я, розуміючи, що Пейтон дуже хоче продовження.

-Краще ти, а я подивлюся. - відповів він і посміхнувся. Я покірно стягнула майку і його очі спалахнули від виду відкритих грудей. Він за одну секунду стягнув з мене ліфчик поклав мої руки на ґудзики його сорочки. Я слухняно розбиралася з гудзиками, поки Пейтон, закусивши губу, розглядав мої груди.

Він зайняв сидяче положення, скинувши сорочку і щільно притиснувся до мене, повертаючись до моїх губ. Трохи не розрахувавши, він сильно прикусив мою нижню губу.

-Ай, боляче.-шепнула я і він відсторонився

-Пробач, принцесо.-попросив хлопець і перевернув нас.-Я люблю тебе, чуєш?

-Я теж тебе люблю.-Шепнула я і він зняв джинси.

Я звивалася під хлопцем і гладила його руки, доки він покривав поцілунками моє тіло. Як же це чудово...

-Така солодка...-сказав він, після чого стягнув боксери і знову навис зверху. Я обняла руками його плечі, в передчутті чогось нового.-Готова? - Запитав хлопець, але я негативно похитала головою. Він хихикнув і почав повільно рухатися.

Я відчувала тільки теплоту і приємні поштовхи, які змушували мене тихенько стогнати. Це тривало не дуже довго.

Секунда та ми впали на ліжко від перенасолоди один одним.

-Я люблю тебе.-Знову повторив хлопець і притягнув мене ближче до себе накриваючи ковдрою.-І я хочу, щоб ти нарешті була тільки моєю.

Я зітхнула, розуміючи, до чого він веде.

-Пейтон... - Протягнула я. - Ми ж домовилися. Мені потрібно ще трохи часу.

Хлопець встав з місця, натягуючи свої речі.

-Що в цей час маю робити я? Дивитись? Чекати? Чи мені теж знайти собі подружку? - Він буквально зривався на крик.-це вже переходити всі кордони.

Брюнет відчинив вікно і підкурив сигарету.

-Прошу тебе ...-почала я, натягуючи його футболку.

-Не треба, Леслі. Просити не треба. Потрібно щось робити.

-Я ж пообіцяла тобі, що поговорю з Коеном коли він повернеться.-Зітхнула я, торкнувшись пальцями оголеної спини хлопця, від чого він смикнувся.

-У неділю він повертається.

-Я пам'ятаю.

Моя щока торкається його спини, а я обіймаю хлопця.

Він такий рідний, такий свій. Поруч із ним здається, що я вдома і це почуття неможливо передати словами. Із ним не страшно, не холодно. Із ним безпечно.

-До понеділка, Леслі. У тебе буде час до понеділка.-каже хлопець і викидає недопалок через вікно. Він повертається до мене і обіймає долонями моє обличчя.-Зрозуміла?

-Так.-сміюся я і він мене цілує. Ніжно, солодко. Буквально змушуючи розтанути...

*****

Я відчинила двері в будинок і майже відразу побачила Торрена. Він намагався щось приготувати.

-Доброго ранку.-починаю я і хлопець обертається.

-Привіт, Леслі. Я ось сніданок готую. Сідай.-каже хлопець, поки я знімаю куртку.

-Дякую, я вже снідала.-Відповідаю я і прямую до своєї кімнати.-У тебе всі документи готові для поселення до гуртожитку?-Уточнюю я.-Два дні залишилося.

-Так. І заявку на сайті коледжу я теж створив.-відповідає хлопець і я посміхаюся.

-Молодець, хвалю.

Ми обоє голосно сміємося і мій настрій піднімається від відчуття того, що хтось із того старого минулого життя з'явився тут. Зараз... у момент коли мені надто важко.

-До речі, Леслі!-окликає мене хлопець і я повертаюся до нього обличчям.-Якийсь хлопець телефонував на домашній. Не міг на мобільний додзвониться.-Серце падає в п'яти.

Це, напевно, був Коен. Він дзвонив, тому що я вимкнула телефон. Яка ж я дурепа...

-Що ти йому сказав?

-Ну він був якийсь агресивний, наїхав на мене. Кричав що я роблю у твоєму домі. Ну я сказав, що я просто друг і...

-Що далі?-Не витримую я.

-Ну він не дуже в це повірив. Потім я сказав, що тебе немає вдома і він почав кричати щось на зразок: а де ж вона?! - Торрен спеціально підвищив голос, щоб розповідь передала все його обурення. - Я сказав, що ти у Пейтона і відключився.

Чорт...