9

Тиждень був важким і ось прийшов день п'ятниці. У їдальні подали свіжі бургери, останню пару скасували, а всі студенти, як і Коен, шалено чекали матчу.

Я ж чекала на момент, щоб поговорити з хлопцем.

Коли час гри прийшов, ми з Еллою сіли на передній ряд, тому що обидва наші хлопці грали в команді і змогли зайняти для нас найкращі місця.

Команда наших хлопців була одягнена у темно-зелені костюми, а супротивники у чорні. Вони вишикувалися на різних сторонах поля і щось бурхливо обговорювали.

-Наші повинні перемогти!-Заявила Елла, але я промовчала, щоб не наврочити.

Зал вже був повним, галасливим і щоб відволіктися я пробігла очима по командах. І ось...

Мій погляд впав на капітана команди супротивника.

-Ну звичайно.-Зітхнула я.

-Що?-Не розчула Елла, а потім повторила мої рухи. Вона теж помітила брюнета і так само важко зітхнула. - Щось вирішила? - Уточнила вона.

-Не знаю. Хочу поговорити з Коеном про наші стосунки. Сподіваюсь ми зможемо прийти до чогось. - Розповіла я.

-Не будь надто жорстокою з ним, гаразд? Особливо, якщо вони програють.

-Добре.-Зітхаю я і Елла обіймає мене за плечі.

-Давай, Джеку! Покажи їм!-відволікається вона і мене бавить її настрій.

Групи підтримки весело танцювали, дівчата на задніх трибунах вигукували імена капітанів. На мене напала нудота від того, як часто звучало ім'я Пейтона.

Декілька хвилин і почалася гра. Напруга стала ще більшою, адже тепер Пейтон мелькав у мене перед очима все частіше.

Одне очко, друге, третє і ось... команда Коена перемогла.

Всі гравці весело кричали, обіймалися і за кілька хвилин Коен з Джеком опинилися поруч із нами.

-Як тобі гра?-весело запитав у мене хлопець. Його волосся було скуйовджене, а на лобі піт. Не дивлячись на те, що від хлопця страшенно смерділо, я засміялася і швидко цмокнула його в щоку.

-Супер! Ти був на висоті! - похвалила його я, дістаючи з кишені телефон.-Зробимо селфі.-Це мало мене відволікти від Пейтона, який стояв за кілька метрів від нас.

Його команда зібралася довкола хлопця і тренер щось пояснював їм, поки Пейтон крутив у руках м'яч. Здавалося, його взагалі не хвилює ні програш, ні лекція тренера. Він поглядав на мене, трохи піднявши куточок губ.

Стало зовсім погано.

Я планувала зробити селфі з Коеном, тож до цього й приступила. Але як тільки увімкнула камеру і витягла руку, пошкодувала.

У мій телефон прилетів баскетбольний м'яч, після чого айфон полетів на поле, кілька разів перекинувшись.

-Він розбився.-Прикривши очі від розчарування сказала я. Очевидно.

-Все нормально, Леслі. Я зараз подивлюся, тільки не засмучуйся. - міцно стиснувши мою руку, сказав Коен. Не допомогло.

Але блондин не встиг зробити й кроку. Хтось простяг мені мою річ, від чого в мене буквально пішла пара з вух.

-Ти спеціально це зробив?-криком почав Коен.

-Пробач, не помітив тебе.-фірмовий оскал Пейтона страшенно дратував. Це він казав мені.

-Як тебе випустили на поле, якщо ти нікого не помічаєш?-рикнув Коен і вирвав у хлопця з рук мій розбитий телефон. Пейтон перевів погляд на нього.

-Вітаю з перемогою, друже.-ніби пропускаючи повз вуха слова блондина, говорив Пейтон, нахабно посміхаючись.

-Було очевидно, що з таким криворуким капітаном ваша команда довго не протримається.-Відповідає йому Коен. Я бачу, що вилиці брюнета починають грати.

-Пейтон!-кричить у нього за спиною тренер, але хлопець не реагує. Його кулаки стискаються і навіть Елла та Джек напружуються.

-Як довго буде регіональний відбір? Усі вихідні, хіба ні?-з тією ж усмішкою каже Пейтон і тепер напружується Коен.

-Пейтон!-Знову тренер і знову ніякої реакції.

Я нарешті вловлюю логіку.

Пейтон спеціально погано грав, щоби не пройти цей відбір. Він піддався Коену, щоб той поїхав на всі вихідні і Пейтон зміг провести зі мною час.

Мабуть, Коен теж уловлює цю логіку.

Ми з Еллою переглядаємось. Чорт, здається, зрозуміли всі.

-Якщо ти наблизишся до Леслі…-починає Коен і робить крок до брюнета.-…Я вб'ю тебе.

Пейтон видає смішок.

-Не переоцінюй свої сили.-каже він.

-Пейтон, я вижену тебе з команди якщо ти зараз не підійдеш!-знову тренер.

Але брюнет не рухається.

-Я попередив тебе.-гарчить Коен і Елла хапає мене за руку, міцно її стискаючи.

-Ходімо, Леслі.-каже вона і я покірно слідую за нею.

Джек обіймає Коена за плечі та силою тягне до команди. Пейтон повертається до тренера.

Ми з Еллою залітаємо в жіночий туалет і дівчина зачиняє двері на замок, а потім перевіряє кожну кабінку. Порожньо.

-Елла, що мені робити?-буквально впадаю в паніку я.

-Заспокойся.-каже дівчина і дістає з сумочки воду, простягаючи мені.-Зроби ковток.

-Я збиралася сьогодні поговорити з Коеном. Пейтон все зіпсував!-Надривно кажу я.-Як мені тепер все пояснити Коену?

-Леслі, заспокойся!-переходить на крик подруга.-Тобі не треба нічого пояснювати. Поговориш із Коеном після всіх цих відборів.

-Але я хотіла сьогодні покінчити з усією брехнею!

-Днем раніше, днем ​​пізніше. Яка різниця. Ти вже кілька тижнів так живеш. Потерпиш ще трохи. - Обійнявши мене за плечі каже дівчина.

А я розумію, що вся ця гра зайшла так далеко… Коен однозначно зрозуміє, що я знову його зрадила.