8

-Що ти робиш?-шепочу я, коли Пейтон тягне мене за руку в бік одного з кабінетів. Він смикає ручку і затягує мене всередину, зачиняючи двері. Ще секунда і я притиснута спиною до цих дверей.

-Розповідай, принцесо.-каже він, поставивши одну руку на рівні моєї голови, а другу тримає в кишені.

-Що розповідати? Ти божевільний? А якби нас побачили?

-Все розповідай, принцесо.-не відступається брюнет, дивлячись на мене своїми зеленими очима. А в мене аж мурашки від його напору…

Його татуювання вже відкрите і я тільки те й роблю, що мигцем на нього дивлюся.

Укорочені сірі джинси та чорна толстовка страшенно підходять хлопцеві. Від нього тягне різким запахом ментолу та ароматом його парфумів. Від цього крутиться голова.

-Та що я маю розповісти?-Не розумію я.

-Мені дзвонив твій батько. Він пропонував мені місце практики та запрошував нас у гості на вихідні.

-Чорт ...-Зітхаю я і притуляюсь головою до дверей.

-Ти третій місяць трахаєшся з Коеном, але батьки думають, що ми досі разом. Щось не сходиться, принцесо.-з усмішкою каже хлопець.

-Я не трахаюся з Коеном!-гиркаю я.

-Не вірю.-насміхається Пейтон і я з усієї сили вдаряю його долоньою по щоці. Порожньою аудиторією розходиться звук від удару. Голова хлопця повертається убік, і він прикриває очі.-Я не ти, Пейтон. Я не трахаю з ким-попало.-ричу я, але хлопець мовчить у відповідь. Ще секунда і рукою, яка щойно була в кишені, він тягне мене за шию до себе і впивається в мої губи. Так солодко...

Я не опираюсь. Мені подобається це почуття... мурашки, тепло по всьому тілу. Це так приємно. Приємно коли він мною володіє. Коли так жорстоко тягне до себе, коли все контролює.

-Чому ти не розповіла батькам? - крізь поцілунок запитує хлопець і відпускає мої губи, щоб я відповіла.

-Не знаю.-шепчу я і тягнуся за продовженням, але брюнет лише залишає вологий слід і знову відхиляється.

-Це не відповідь.

-Я боялася.-вже голосніше відповідаю я і опускаю очі в підлогу.-Мама казала, що у нас з тобою нічого не вийде, тому мені було страшно зізнатися, що вона права. От і все.

Повисла хвилинна пауза. Я чула, як важко брюнет дихає. Він перемістив руку на мою талію і підтягнув мене трохи ближче до себе.

-Розповісти твоєму батькові правду?-шепоче Пейтон і цілує мене у вушко.

-Не треба.-зітхаю я.

-Тоді ти теж не кажи.-Так само шепоче він і на моїх губах з'являється посмішка.

-Добре.-качаю головою я, дивлячись у підлогу.

-Підвезти тебе додому?-Запитує він.

-Ні, я домовилася зустрітися з Еллою.-Відповідаю я, насолоджуючись обіймами хлопця.

-Зрозумів. Тоді заїду ввечері.

-Пейтон ...-починаю я.

-І тільки спробуй не вийти.

****

Елла чекала мене на лавці біля входу в центральний корпус.

-Пробач, нас трохи затримали.-Сказала я, підбігаючи до дівчини.-А де Коен і Джек?

-На тренуванні.-Відповіла дівчина і встала з місця, підхопивши мене під руку.-Я хотіла з тобою поговорити.

-Звичайно.-Кивнула я і ми рушили до виходу з території коледжу.

-Слухай, я не знаю, що в тебе на душі. Але я точно знаю, що скоро тебе почнуть у чомусь підозрювати. Джек учора помітив, що ти себе трохи дивно поводиш і не виключено, що він захоче поговорити про це з Коеном, адже вони друзі. Розумієш, Леслі, зараз не літо. Весь коледж буде тебе обговорювати, якщо ти щось не вирішиш.

-Я розумію, Елла.-зітхнула я.-Дякую за турботу і...-я зам'ялася.-І за те, що нікому не розповіла.-вона кивнула.

-Коен хороший хлопець. Він не залишиться сам. Але чим довше ти водитимеш його за ніс, тим гірше зробиш. До того ж Стелла...

Елла живе у студентському містечку, тож нам було по дорозі.

-Що Стелла?-Уточнила я.

-Вона біситься через те, що Пейтон ігнорує її. Вона може наробити дурниць.-пояснила дівчина.

Ми трохи помовчали, повільно йдучи дорогою.

-Я не знаю, що мені робити...-зітхнула я.-Не розумію.

-Я не даватиму тобі порад, ти повинна сама з цим розібратися.

Ми зупинилися біля мого орендованого будиночка і ще кілька хвилин прощалися. Потім Елла повернула за ріг, прямуючи до свого будинку.

Я цінувала її бажання допомогти мені і мені було приємно, що вона зберігає мою таємницю. Але порада мені й справді не завадила б...

Другу половину дня я провела у роздумах. Не знала, що робити.

Надвечір голова буквально вибухала. Я лежала на своєму ліжку і просто дивилася в стелю, намагаючись зібратися з думками.

Надворі посигнали.

Я подивилася у вікно і помітила новий Мерседес Пейтона.

Зітхнувши, я підвелася з ліжка, глянула в дзеркало і спустилася до дверей. З машини хлопець не вийшов.

Я перетнула під'їзну доріжку і відчинивши двері пасажирського сидіння, сіла.

Пейтон потягнувся рукою на заднє сидіння і за мить у моїх руках уже був величезний букет.

-Петойн, навіщо?-простонала я.

-Тобі не подобається?-Здивувався він.

-Подобається, але... чорт... як я поясню це Коену?

-Мені начхати.-знизав плечима хлопець і через хвилину я вже сиділа у нього на колінах...