7

Я знову прокинулася остання. Потяглася, озирнулася на всі боки - Коена не було. З двору чути сміх і крізь кватирку пробирався легкий осінній вітерець.

Я привела себе в порядок, одягла чорні лосини, натягла по верх них носочки з кедами, а зверху укуталася в худі.

Хлопці сиділи за столом на терасі, вплітали піцу та суші.

-Леслі, ми майже все з'їли! - Крикнув Коен помітивши мене.

Я пройшла поглядом по хлопцям. Еллі було погано, вона буквально позеленіла. Стелла з похмурим виглядом колупала паличками в соусі. Джек уплітав свій шматок піци, дивлячись у телефон.

Пейтон...

Раптом згадалося, як солодко він учора мене цілував.

Я сіла поряд зі своїм хлопцем і відкрила баночку із соусом.

-Пропоную збиратися додому, Еллі здається потрібно до лікаря.-почав Пейтон і я знову звернула увагу на дівчину.

-Мене нудить. І голова паморочиться. А в скронях страшенно тисне.-бурмотіла вона.

-Це похмілля, дитинко.-заключив Джек, не відриваючи погляд від телефону.

-Я знаю.-важко зітхнула дівчина.

-Тобі потрібно ще поспати.-запропонував Коен, але вона заперечливо похитала головай.

-Коли лягаю все паморочиться. Не можу заснути. Хочеться блювати.

Всі весело підхихикнули.

-У мене в сумці був сорбент. Підемо вип'єш, тобі стане легше.-Запропонувала я і встала з місця.

Елла погодилася і попрямувала за мною.

Дівчина відразу впала на ліжко в нашій кімнаті, прикривши очі рукою.

-Я бачила вас з Пейтоном вчора.-Тихо сказала дівчина і моя сумка буквально випала у мене з рук.-Не турбуйся, я нікому не розповіла.

Я повернула сумку до рук і знайшла ампулу сорбенту. Подавши її дівчині, я повернулася до столу за водою.

-Ви дуже мило смокталися.-продовжила вона.-Взагалі-то мені просто було погано і я хотіла подихати повітрям, а не підглядала. Але вам варто бути обережнішими, хтось інший теж міг побачити.

-Це була дурість. Ми просто перебрали.-виправдалася я.

-Дурістю було розійтись, це видно... - вона задумалася.- ...зі сторони. Ви добре виглядаєте разом, Пейтон постійно слідкує за тобою очима. А вчора на вечірці я взагалі думала, що він вбʼє того хлопця. Він божеволіє від тебе. Гаразд, це не моя справа, що з цим робити? - Вона вказала на ампулу і склянку води.

-Спочатку сорбент, потім вода. Приготуйся, він жахливий на смак.-попередила я і Елла скривилася.

-Гірше вже не буде.

Вона швидко розібралася з ліками і знову впала на ліжко.

-Справді, потрібно збиратися додому.

Ось так несподівано швидко наш вікенд був завершений.

****

-Пробач, Коен. Сама не знаю, як так вийшло, телефон був на беззвучно, а я заснула. Жахливо боліла голова, може навіть температура була.-Безсоромно брехала я, поки ми з хлопцем йшли коридором коледжу. Насправді я просто не могла відповісти йому. Мені було дуже соромно навіть показуватися йому на очі, після того вечора з Пейтоном.

-Може звернутися до лікаря?-занепокоївся він.

-Не варто. Мені вже краще. Думаю сьогодні ввечері ще відлежу і завтра буду як огірочок.

-Сподіваюся.-зітхнув хлопець.

Загалом перша половина дня проходила непогано. У їдальні ми з Коеном традиційно зайняли чергу для Еллі та Джека і вже всі разом узявши обід сіли за столик.

-У п'ятницю матч!-весело нагадав Джек.

-Ми точно виграємо!-Підтримав його Коен.

У коледжі є дві команди баскетболістів, і ті, що виграють, поїдуть на регіональний відбір. Коен капітан однієї з команд.

-Звичайно.-Підтримала хлопців Елла.-У противників немає шансів.

Ми весело засміялися, але з балачок мене вирвав дзвінок.

Мама.

Я встала з-за столу, кинувши свій салат і відійшла до вікна, сподіваючись, що там буде не так галасливо.

-Алло.

-Леслі, привіт! - Голос мами змусив мене застигнути на місці.

-Привіт, мам.-відповіла я.

-Я вирішила дізнатися як у тебе справи. Тато передає тобі привіт.

-Дякую.-трохи схаменувшись відповіла я.-Обійми його від мене.

-Добре.-Засміялася мама.-У тебе ще йдуть заняття?

-Так.-відповіла я дивлячись на годинник на стіні, над стійкою з подачею. Вона ніколи не дзвонить у такий час.

Я вмостилася на підвіконня і оглянула залу, забиту студентами.

-А як Пейтон? Він уже вибрав місце для практики.

Я подавилася своєю ж слиною від такого питання і дуже закашлялася.

Моя вина. Я досі не розповіла мамі, що ми розлучилися. Не знаю чому... мені було соромно і боляче про це говорити, адже вона попереджала, що з наших стосунків нічого доброго не вийде.

-Еммм ...-Зам'ялася я.-Практика тільки в наступному семестрі, у нього ще є час.

Моя брехня скоро стане очевидною. Я так глибоко в неї поринула, що вже просто неможливо вибратися.

-Краще визначитися заздалегідь. - Невдоволено відповіла вона. - Гаразд, передай йому від тата привіт і скажи, що він готовий надати йому місце практики.

На задньому фоні я почула, як тато запрошував нас з Пейтоном у гості.

-Добре, мам, передам. Мені вже час. Ідемо з Пейтоном...-що я повинна збрехати?.-...у бібліотеку.

Стукнула себе по лобі. Вона ніколи в це не повірить.

-Правильно! Думайте тільки про навчання!

Ще хвилину ми прощалися і я нарешті з полегшенням зітхнула.

Що ж ти робиш, Леслі...

Коен уже стурбовано дивився в мій бік і коли я прибрала від вуха телефон, махнув мені, щоб я швидше поверталася.

Пробравшись між столиками, я повернулася на місце.

-Все гаразд?-Запитав хлопець, кинувши руку на спинку мого стільця.

-Так.-видавила посмішку я.

Ставало все важче тримати себе в руках. Елла зрозуміло на мене подивилася і коротко посміхнулася.

-Чорт...-Не витримала я. Сама не знаю, як так сталося, що мої думки перетворилися на слова.

-Щось трапилося?-Запитав блондин.

-Забула підручник.-На ходу придумала я і встала з-за столу.

-Леслі, не поспішай. Ще пів години, встигнеш сходити по підручник.-втрутився Джек і переглянувся з рештою.