6

Ми випили надто багато алкоголю.

Елла ненадовго загубилася у туалеті. Їй стало погано. На щастя, Джек проконтролював весь процес.

Стелла навпаки була практично твереза ​​і все намагалася встежити за Пейтоном. А він в свою чергу за мною.

Коен багато курив, багато танцював, багато пив. Мені здавалося, що він намагається від чогось відволіктися і врешті-решт припинила намагатися його контролювати.

Я й сама хотіла відволіктися. Від думок про Пейтон, від того, як Стелла намагалася на нього повіситись. Від того, як він на мене дивився.

Хотілося просто відпочити.

Коен метушився і намагався подати мені серветки або щось ще, щоб я змогла прибрати пляму з сукні. Наприкінці вечора він випадково пролив на мене свою ром-колу.

-Не переживай.-З усмішкою сказала я, взявши його за руку. Він глибоко зітхнув.

-Я зіпсував сукню?

-Вона мені ніколи не подобалася.-знизала плечима я.-Добре, я в душ, а ти лягай. І не думай про це. Добре?-Запитала я у хлопця і той нарешті розслабився.

Я прийняла всі водні процедури, оглянула пляму і без краплі сумнівів викинула сукню у смітник. Вологе волосся я зібрала в пучок, встрибнула у свій білий спортивний костюм і вийшла з ванної. Коен солодко сопів.

Я пройшлася рукою його світлому волоссю і зітхнувши, взяла з сумочки пачку цигарок.

На носочках я вийшла в коридор і спустившись на кухню вийшла на терасу.

-Дежавю.-почала я, помітивши Пейтона в кепці. Він сидів у креслі, світло було вимкнене, а його було видно лише завдяки вогнику від сигарети.

-Стелла не любить, коли я курю в кімнаті.-знизав плечима він і я підійшла ближче. Підкуривши, я стала навпроти брюнета, спираючись попою об перила.

Може це алкоголь, а може дике бажання побути поруч із ним ще хвилину... не знаю.

-Ти ще не зняв пластир з нового татуювання.-почала я.-Що там?

-Подивися.-відповів він і розставив руки. Я посміхнулася і близько хвилини нерухомо стояла, але врешті-решт це дивне почуття мене перебороло. Я вмостилася на коліна хлопцю, а він огорнув мене своєю кофтою, від чого я трохи засміялась.

Зробивши останню затяжку, я викинула недопалок і потяглася рукою до його шиї.

-Не боляче?-уточнила я, відірвавши край пластиру.

-Ні.-томно відповів хлопець, міцніше мене обіймаючи.

Я визволила новий малюнок від плівки і ось.

-Що це?-вражено прошепотіла я.-Навіщо ти це зробив?

-Це твоє ім'я.-відповів брюнет.-Тепер воно завжди зі мною.

Після всього, що між нами сталося, це був якийсь казковий жест. Зрада, сварка, брехня... і раптом це.

-Коли ти це зробив?-шепочу я розглядаючи красиво виведені літери.

-Два тижні тому.- відповів Пейтон.- Мені так не вистачало тебе весь цей час. Я так сумував... Ти повернулася до Коена і мене просто дратував той факт, що ти більше не належиш мені. То був єдиний варіант відчувати тебе.

На очі буквально навернулися сльози. Мені було так боляче. Так боляче, що через брехню ми втратили один одного.

Я обійняла хлопця за шию, стягнула з нього кепку. Уткнувшись у його вухо, я пустила руки в його волосся. Сльози самі тікали з очей, але я навіть не знаю від чого...

Його запах і тіло були такими рідними... здавалося, що я в безпеці. Такий комфорт і тепло і просто шалене щастя опинитися в його руках.

-Я люблю тебе, принцесо.-шепоче Пейтон і міцно притискає мене до себе.

-Ти божевільний.-Відповідаю я і він чує, що я плачу. Короткий смішок і він уже тримає моє обличчя у своїх долонях.

-Ти чого?-Сміючись питає брюнет, а я вже не можу зупинитися.

Я розумію, що через пару хвилин, мені доведеться повернутися до своєї кімнати. Де спить Коен. Лягти в холодну постіль разом із ним. Прокинутися вранці у його обіймах. Це так боляче.

Але ще болючіше усвідомлення того, що Пейтон теж піде в іншу кімнату, до іншої дівчини і спатиме в чужих обіймах.

-Принцесо?-Знову прошепотів Пейтон.

-Я не хочу цього всього. Мені важко без тебе. Але я не хочу знову завдавати болю Коену. Господи, від нас так багато людей страждає...

Пейтон витер великими пальцями мої сльози.

-Принцесо, забудь про це. Просто відпочивай. Насолоджуйся завтрашнім днем ​​і не думай ні про що. Зрозуміла?-тихо дає вказівку Пейтон.

-Але ж...-починаю я, але хлопець перериває мене.

-Коли повернемося до міста, тоді поговоримо, добре?

-Добре.-пошепки погоджуюсь я і Пейтон тягнеться до мене за поцілунком.

Його губи такі рідні, такі теплі. Такі солодкі...

Ми цілуємось повільно, чуттєво. Це так приємно.

Пейтон ніжний. Він торкається мого волосся, гладить спину, потім стегна. Стискає попу, проходиться по моїм ніжкам.

-Я так скучив за твоїм тілом, принцесо.-шепоче він крізь поцілунок і я взагалі тану, розуміючи, що за своїм бажанням вступила в нову гру почуттів...