3

Мені погано спалося. Коену теж.

-Трохи бісить.-каже він і я розумію про кого.

-Так.-відповідаю я.

Тиша.

Ми лежимо в темряві, на одному ліжку, під однією ковдрою, але жодної романтики в цьому я не бачу. Ми навіть не обіймаємося, від Коена несе алкоголем, а мені дуже хочеться курити.

-Принесу нам води.-говорю я і встаю з ліжка.

-Тільки не довго.-Погоджується блондин і я в темряві знаходжу свої сірі джинси і натягую кофту.

-Гаразд.

Я виходжу в коридор, підсвічуючи собі шлях ліхтариком на телефоні. Але на кухні горить світло.

Я акуратно спускаюся сходами і помічаю, що на терасі хтось курить. Не довго думаючи слідую туди.

Двері рипнули і хлопець обернувся. Пейтон.

Закочую очі.

Він мовчки дивиться на мене і відвертається убік.

Я відходжу від нього на пару кроків і діставши з кишені цигарки, підкурюю одну.

-Коен знає, що ти куриш?-З глузуванням запитує брюнет і мене вже просто бісить його зарозумілість.

-Не твоя справа.-відповідаю я.

-Ховаєшся, ніби тобі чотирнадцять.-сміється той.

Я роблю затяжку, другу. Стає легше.

-Пам'ятається він був проти цигарок.-продовжує Пейтон.

-Я ж сказала, не твоє діло!-підвищивши тон відповідаю я. Хлопець опускає голову, грає жувалками та повільно робить кілька кроків до мене.

-Слідкуй за тоном, принцесо, інакше ...-я не даю хлопцеві домовити.

-Що?-Надривно питаю я.

-Я займу твій рот чимось іншим.

Погрожує. Як це схоже на нього.

-Так Коен зміг пробачити тобі зраду?

-Він любить мене.-ричу я, напружуючись від короткої дистанції між нами.

Від брюнета тягне приємним ароматом парфумів упереміш із цигарками та пивом. Такий дивний запах, але такий знайомий.

Зелені очі блищать, губи в усмішці. Хочеться торкнутися його обличчя. Усього на секундочку.

-Так я теж, принцесо.-шепоче він.

-Ти ... - Починаю я, але не знаходжу слів.

-Я не спав зі Стеллою. Це правда. Дурне відео... вона зняла його коли я перевдягався після душу. Ми правда ремонтували машину у Філла, я сильно забруднився, тому прийняв душ.-Його слова були такими щирими, а вираз обличчя таким хворим.-Я не спав з нею, клянуся. Після розриву - так. І то тільки на зло тобі.

Дистанція між нами стала меншою і я вже покриваюся мурашками від низького голосу хлопця.

-Спи з ким хочеш, мені все одно.-відповідаю я, опускаючи погляд. Дихання збилося... серце так б'є, ніби зараз вилетить з грудей.

-Бляха, не бреши.-останнє що я чую.

Пейтон піднімає моє підборіддя пальцями і впивається своїми вологими губами в мої.

Тілом біжать мурашки і я буквально м'якну в його руках. Це таке знайоме почуття...

Хлопець відкидає недокурену сигарету і другою рукою тягне мене за талію ближче. Я всім тілом відчуваю його м'язи і не можу вже втримати. Моя долоня лягає на його щоку і я погладжую її пальцем.

-Ммм ... - Стогне мені в нуби Пейтон. Його язик переплітається з моїм та виводить якісь візерунки.

Напір брюнета неможливо зупинити. Він забирає руку від мого обличчя і теж відправляє на мою талію.

-Я сумував...-шепоче він мені в губи і я теж кидаю свою сигарету і обіймаю хлопця за шию.

-Я теж ...-шепочу я і Пейтон піднімає мене, міцно обіймаючи.

Він робить кілька кроків у бік кухні, таким чином несучи мене на руках.

Він зупиняється біля дверей кухні та намацує вимикач рукою. Світло пропадає, ми залишаємось у повній темряві.

-Принцесо, я кохаю тебе.-шепоче брюнет, але я не бачу його обличчя, лише відчуваю гаряче дихання.

Губи хлопця опускаються на мою щоку і залишають вологу доріжку до шиї.

-Пейтон ... - Шепчу я і роблю паузу, щоб той відсторонився. - Мені потрібно йти. - Пояснюю я.

Ми ще хвилину стоїмо в обіймах і нарешті Пейтон перший прибирає руки.

-Солодких снів.-шепоче він.

-Пробач.-говорю я, розуміючи, що він скривджений моєю дією.

Але що я можу зробити? Ми з Коеном знову у стосунках. І я знову йому зрадила... чорт, ну що зі мною не так?

****

-Доброго ранку, соня.-махала мені рукою Елла. Вони зі Стеллою крутилися біля плити, а Джек щось уважно вивчав у телефоні.

-Привіт.-Відповіла я.

-Де там Коен? Ми вже накриваємо на стіл.-посміхнулася Стелла. Вона була в рожевих піжамних штанях, на краях яких було пір'я і в тій самій майці.

-Вдягається.-відповіла я і підійшла до столу.-Вам допомогти?

-Ні, ми вже з усім впоралися.-Відповіла мені Елла і я посміхнулася побачивши її смішного обруча на голові, яким вона прибрала своє каре. Він був прикрашений двома білими вухами як у кролика. - Дуже смішно, так?

-Ні. Це мило.-відповіла я з усмішкою.

-Леслі, поклич будь ласка Пейтона. — Сказав мені Джек і перевів погляд на свою дівчину. — Ні, Елло, це не мило, а смішно.

Дівчина надула губи та повернулася до плити.

-Не слухай його, мила.-Сказала Стелла і обняла подругу за плечі.

-А де він?-Звертаючись вже до Джека, запитала я. Той махнув у бік парковки.

-В машині.

-Гаразд.

Я вийшла на вулицю, де було напрочуд тепло і пригрівало сонечко. Пейтон крутився біля машини з сигаретою в губах.

-Доброго ранку.-Звернулася до нього я, підходячи ближче. Не знаю від чого, мене кинуло в тремтіння і я склала руки на грудях.

-Привіт, принцесо.-посміхнувся той і уважно на мене подивився.

-Тебе звуть до столу.-додала я і хлопець зачинив двері мерседеса.

-Як спалося?-проігнорував мене брюнет.

-Слухай.-зітхнула я.-Те, що було вчора... це помилка, Пейтон.-зам'ялася я.-У нас з Коеном начебто все налагоджується, ти зустрічаєшся зі Стеллою. Давай не будемо знову все псувати. Краще залишити все як є. - Зітхнула я ховаючи очі.

-Розслабся.-Вже тихіше відповів хлопець і через секунду смикнув мене за гудзик на джинсах до себе. Я вліпилася в його торс, а той у свою чергу перехопив мою талію. - Я не псуватиму тобі відпочинок. Але потім ми повернемося до цієї розмови.