18

Ми зпакували всі необхідні снасті для риболовлі в машину тата і коли збиралися сідати, мама оголосила нам дуже несподівану новину.

-До нас приєднатися містер Брюс із сином.-сказала вона і тато схвально кивнув.

-Ми давно збиралися разом порибалити, - пояснює він.

-Що?-Не зрозуміла я.

Син містера Брюса – Торен. Поки ми разом навчалися в школі, в нас були відносини і він страшенно подобався моїй мамі, але я перервала наші стосунки через те, що ми роз'їжджалися в коледжі. Не можу сказати, що я страждала, адже підліткове, а особливо шкільне кохання, це швидше симпатія, яка швидко минає. Принаймні, так було для мене.

Наші батьки давно дружать і я знаю, як їм подобалося, що ми зустрічалися, але зараз ця зустріч зовсім не доречна.

-Господи, навіщо це?-закочую очі я.

-Ти чого?-Дивується мама.-Ви ж колись зустрічалися. Я думала, ти будеш рада його побачити.

-Дуже.-гарчу я, помічаючи здивований вираз обличчя свого хлопця, і ми сідаємо в машину.

Пейтон сидить поруч із татом, а мама зі мною ззаду.

Payton: Колишній? Стає цікаво)

Надходить повідомлення від Пейтона.

Lesly: Замовкни😑 Мені начхати на нього.

Payton: Ти щось приховуєш? 😏

Lesly: Ні, звичайно.

Payton: Добре😘 Сподіваюся, мені не доведеться ще з ним битися за тебе)

Я лише закочую очі і більше нічого не відповідаю. Але надходить ще одне повідомлення. Я повертаю екран і зітхаю.

Coen: Ти моя, Леслі, і я чекатиму того часу, коли ти це зрозумієш.

Коен... скільки ж це триватиме?

Їхати довелося недовго і коли ми вже вибрали місце, поставили вудки і навіть розпалили мангал, до нас під'їхала машина.

Містер Брюс обмінявся з усіма привітаннями, помітивши, що я стала гарнішою, і почав розкладати снасті. Торен трохи поговорив з мамою і почав допомагати батькові.

Загалом, він не сильно змінився. Хіба що його темне волосся стало трохи довшим і з'явилася невелика засмага.

Першу рибу чоловіки поклали на сітку, а ми з мамою підготували закуски. Присутність Торена мене бентежила, тож я намагалася триматися осторонь.

-Як життя? - Раптом запитав він, підійшовши до мене з банкою пива в руках. Я трохи напружилася, спіймавши на собі погляд Пейтон.

-Все чудово.-відповіла я.-Гуртожиток виявився мені не до душі, тож я орендувала будиночок у студентському містечку. А як ти?-Запитала я чисто з ввічливості.

-Мене вже двічі хотіли відрахувати, але краще не розповідай про це моєму батькові. - прошепотів він і ми разом засміялися.

-Але ж ти був відмінником, що з тобою трапилося?-Здивувалася я.

-Далека від дому хочеться насолоджуватися тусовками, а не муштрувати підручники.-засміявся хлопець.-Тоооож…-протянув віт.-Ви давно з Пейтоном?

-Вже кілька місяців.-Збрехала я для підтримки легенди.-А ти вже когось зустрів?

Мене не дуже цікавила ця інформація, але не запитати про це у відповідь я не могла.

-Ні.-відмахнувся хлопець.-Після тебе наврядчи вийде зустріти когось такого ж особливого.

Раптом на моє плече лягла чиясь рука, обіймаючи мене зі спини і притискаючи до своїх грудей.

-Згоден.-говорить голос ззаду і я відчуваю по інтонації, що Пейтон незадоволений.

-Тобі пощастило з Леслі. - Якось швидко каже Торен і робить ковток пива.

-Я знаю, друже.-Відповідає брюнет.-Тільки дурень міг її втратити.

Я заливаюся фарбою і бачу, як Торен напружується. Звичайно, Пейтон не проґавить можливості якось зачепити мого колишнього. Я і не припускала, що він зустріне його з обіймами, але лайки мені теж не хотілося.

-Лінда каже, що ти залишишся на все літо.-продовжує діалог зі мною хлопець і я здивовано скидаю брови.

-Ні.-Відповідаю я і переводжу погляд на маму, яка щось пояснює чоловікам. Невже Пейтон правда їй настільки не сподобався, що вона не дасть мені провести з ним літо? Ну ні, я не дозволю їй залазити в моє особисте життя. - Ми приїхали на кілька днів.

-Дивно. Мабуть вона так не думає.-знизує плечима хлопець я відчуваю що напруга Пейтона зростає. У повітрі можна буквально відчути і промацати все невдоволення хлопця, але я рада, що він не втручається в розмову.

-Напевно вона просто щось неправильно зрозуміла.-відповідаю я і Торен лише киває, спостерігаючи, як рука Пейтона гуляє моєю талією.

-Піду допоможу тату з рибою.-Кидає він і ми з хлопцем залишаємося одні. Пейтон ривком розвертає мене до себе та притримує мене за талію.

-Тримай з ним дистанцію, принцесо, добре?-гарчить брюнет і я посміхаюся.

-Ти ревнуєш? Чи не довіряєш мені?

-Я не довіряю йому і твоїй короткій сукні.-Тихіше пояснює хлопець.

Сукня і справді коротка. Зелена, у горошок, з відкритими плечима та хвилястою спідницею. Вона дуже легке, що зручно в такий спекотний день.

-Ти ревнуєш.-це вже було ствердження.

-Принцесо, я буду гемселити всіх, з ким ти будеш спілкуватися.-Шепче він і швидко цілує мене в губи.

-Я тебе благаю.-посміхаюся я і хлопець сильніше мене притискає до себе.

-Принцесо, я тебе благаю.-перефразує він.-Не одягай таких коротких суконь, коли крім мене, поряд з тобою є й інші хлопці, окей?

-Ні.-Відразу ж відповідаю я.

-Принцесо, окей?-повторює він і я сміюся знову негативно хитаючи головою.-Під ковдрою будеш такою сміливою.-шепоче він.

-Правда?-сміюся я і демонстративно обіймаю хлопця за плечі.-І до речі я збираюся зробити собі татуювання, тож дарма ти пообіцяв моїй мамі, що я не робитиму цього.

-Не вигадуй.-закочує очі він.

-Знаєш де? - Грайливо питаю я.

-Ти не будеш цього робити.-повторює хлопець, ніби я маленька дитина.

-Ось тут.-говорю я і піднімаю спідницю, показуючи пальцем місце на нозі.

Пейтон облизує губи і я відчуваю, як напружуються його м'язи.

-Опусти спідницю, принцесо.-хрипко шепоче хлопець і я піднімаю її вище, поправляючи свою зелену мереживну білизну.-Мммм ...-стогне хлопець.-Ти дограєшся.