17

Мама була шокована Пейтоном, адже на фото всіх його татуювань не було видно, але хотіла здаватися стриманою. Тато ж, навпаки, був у захваті, особливо від його машини.

До того ж маму не влаштовувало, що Пейтон мало розповідає про себе. Я бачила, що її це насторожувало, але схвалення я не чекала. Головне, що брюнет мені подобається.

Для батьків був несподіванкою наш приїзд, адже я не попередила нікого, але вони одразу знайшли вихід із ситуації та замовили кілька піц, а вже ввечері ми всі разом смажили барбекю.

-Так навіщо тобі стільки татуювань, Пейтон?-Не вгамовувалась з питаннями мама. Здається, це головне, що їй не сподобалося і вона ніяк не могла змиритися з малюнками на тілі мого обранця. Проте я розуміла, що Коен, хоч він і без татуювань, не справив би такого гарного враження.

-Це красиво, хіба ні?-посміхнувся Пейтон, напружуючи м'язи і мама вигнула брову.

-Я не маю нічого проти, але хочу попередити, що Леслі цього робити не буде.-каже вона і повертається до нарізування овочів.

-Мам!-Гукаю я і Пейтон тільки сміється.

-Ліндо, - починає він, адже батьки попросили звертатися до них на ім'я.-Я в жодному разі, не хочу, щоб Леслі зіпсувала своє тільце чорнилом.-Я помічаю як хлопець закушує губу, не відводячи погляду від мене. Я в коротких джинсових шортах і білому топі без бретельок, тож дивитись йому є на що.

Мама піднімає на нього погляд, а він лише безтурботно перевертає сітку з м'ясом. Здається їй не подобається, що він говорить про моє тіло.

-Зараз ще підсмажимо сир і можна сідати за стіл!-кричить тато, виходячи з дому з тарілкою в руках.-Пейтон, у тебе чудово виходить!

-Леслі, можна тебе?-шепоче мама і веде мене за лікоть убік.

Я обтрушую руки і запитливо дивлюся на неї.

-Зайчик, я стривожена.-почала вона.-Він точно не бандит? Його побиті кулаки мене бентежать. До того ж, я очікувала побачити милого хлопця, а дійсність трохи не збігається з твоїми розповідями за всі ці місяці?

-Мааам.-втомлено протягла я.-Він не бандит. І дуже милий. Ти надто сильно зациклена на його татуюваннях.-закочую очі я.

Кулаки справді були збиті після бійки з Коеном, але я не могла пояснити цього мамі. Нехай навіть я розповідала про походи в кіно та кафе з Коеном, але хіба цього я не могла робити з Пейтоном? Відколи стільки негативу?

Раптом на мій телефон надійшло повідомлення, і я дістала його з задньої кишені шорт і подивилася на екран.

Coen: Я сумую, Леслі...

Ох, ну, цього тільки не вистачало.

-Я просто турбуюсь Леслі. Може ти поспішила з вибором молодого чоловіка? - ласкаво сказала мама, торкнувши мене рукою за плече і я вибухнула.

-Я не чекаю твого схвалення. Ти сама хотіла з ним познайомитися, якщо тобі щось не подобається, тобі доведеться змиритись.

З цими словами я повернулася до столу, сунувши телефон у кишеню і розклала овочі по тарілках.

Тато сміявся з чергового жарту Пейтона і коли він схвально постукав хлопця по плечу, я видихнула.

-Завтра поїдемо на риболовлю.-ствердив він і Пейтон лише кивнув, а потім кинув на мене погляд. Він облизав губи і підморгнув, що мене остаточно заспокоїло.

-Вже все готово.-голосно оголосив брюнет і ми посідали.

Пейтон закинув руку на спинку мого крісла, на що мама насупила брови. Ми почали куштувати м'ясо і сир, але через незадоволеність жінки, я швидко відклала прилади.

-Бред, м'ясо просто чудове.-почав нахвалювати тата Пейтон і той аж засвітився від радості.

-Підгоріло.-додала мама і я лише закотила очі.

-Справді?-Здивувався тато.-Ти не розумієшся в м'ясі.

Але ж було ясно, що мова не про м'ясо.

Через пару годин балаканини і маминих невдоволених зітхань, ми все прибрали і почали готуватися до сну.

Мій рідний будинок досить великий. На першому поверсі зал, гостьовий душ і туалет, а також кухня та татовий робочий кабінет. На другому поверсі моя спальня і батьків, а також гостьова кімната. У моїй та батьків спальнях є свої маленькі санвузли.

-Леслі, я підготувала для Пейтона гостьову кімнату.-Раптом сказала мама, коли ми вже витирали руки, після гори перемитого посуду. На її слова ми всі, включаючи тата, скинули брови від подиву.

-Ліндо, діти ночуватимуть у спальні Леслі.-обережно почав тато і вона запитливо глянула на мене.

-Так, мам.-підтвердила я.

-Але тобі ж всього 18. - Якось розгублено сказала жінка.

-Не хвилюйтеся, Ліндо, я залишуся в гостьовій.-посміхаючись сказав Пейтон і смикнув мене за гудзик шорт на себе. Я опинилася буквально притиснута до хлопця, що викликало у мене усмішку. - Якщо Леслі цього захоче. - Додав він і тато засміявся, вставши з дивана.

-Ні, ти залишишся в моїй кімнаті.-запротестувала я.-Ходімо. Всім добраніч.

-Надобраніч, - повторив за мною Пейтон і я потягла його за руку на верх.

Ми хіхікаючи дійшли до моєї кімнати і коли я зачинила двері, брюнет вже притиснув мене до неї спиною, поставивши лікоть над моєю головою, а другою рукою обіймаючи мене за талію.

-Що за міні шорти, принцесо?-починає хлопець.-Ти спеціально цілий день зводиш мене з розуму?

-Ні.-Відповідаю я і облизую губи.-Просто я вмираю від спеки. Сьогодні надто гаряче сонце.

-Занадто гаряча сьогодні тільки ти.-Відповідає мені хлопець і я сама тягнуся до нього за поцілунком, обіймаючи за шию.

Ще мить і хлопець підхоплює мене за попу, піднімаючи на руки. Я обвиваю ногами його торс, не відриваючись від поцілунку.

-Здається ти не дуже сподобався моїй мамі. Вона може не відпустити мене з тобою назад.-кажу, трохи відриваючись від брюнета, хоча знаю, що цього не станеться.

-Та начхати. Я вкраду тебе вночі.-шепоче він і валить нас на ліжко. Я сміюся і лягаю всім тілом на груди хлопця.

-Вона думає що ти бандит.-говорю я, проводячи пальцем по татуювання на руці хлопця.

-Байдуже, я ж не їй повинен подобатися.

Слова Пейтона мене заспокоюють. Я тільки рада, що він не намагається здаватися тим, ким не є насправді.