16

Пейтон заїхав увечері і ми вирушили в дорогу.

Дорога становила не менше 6 годин, але мене це не лякало.

Я їхатиму з Пейтоном, у його машині, до моїх батьків. Що може бути краще? Місяць тому я навіть мріяти про це не могла, а зараз... зараз він просто тут, поряд і абсолютно божеволіє від мене.

-Я рада що з батьками познайомишся ти, а не Коен.-говорю я, поки хлопець веде машину порожньою трасою.

-Я ще жодного разу не знайомився з батьками своєї дівчини.-Відповідає брюнет і я трохи напружуюся. Я його дівчиною два дні тому тільки стала...

-Нуууу.-тягну я.-Розкажеш потім свої враження.-виходить якось сумно.

-У мене вже повно вражень. - кидає на мене короткий погляд хлопець і задоволено посміхається.

Від його слів на моєму обличчі розпливається посмішка, і я розслабляюся на сидінні.

-Це тепер моє місце? - Раптом згадую я.

-Воно і так було твоїм. Просто довелося трохи почекати.-каже хлопець і я взагалі тану.

-Я до речі теж збираюся здавати на права.-Безтурботно починаю я.-У всіх першокурсників вони вже є, тож і мені не завадять.

-Ммм ... - Усміхається Пейтон. - Тоді потрібно вчитися водити.

Хлопець гальмує на узбіччі, і мої очі починають світитися від щастя.

-Справді?-не вірю я і в цей момент брюнет відсуває своє сидіння і стукає по ньому між своїх ніг.

-Стрибай.-посміхається він.

На мені сьогодні та сама, непристойно коротка сукня, що й в останній день нашого вікенду. Мені пам'ятається, що Пейтон був у захваті від неї.

Я ні про що не переймаючись, відстібаю пасок безпеки і ставши на сидіння, переступаю коробку передач, падаючи до хлопця. Сукня трохи піднялася, але я тягну її назад.

Над вухом я чую важке зітхання Пейтона і притискаюся спиною до його грудей, хапаючись за кермо.

-Зчеплення, гальмо, газ.-каже хлопець, вказуючи пальцем на педалі, а другою рукою гладить мою ніжку, трохи піднімаючись під сукню.

-Зрозуміло.-Тихо відповідаю я прикривши очі і відчуваю вологі губи на своїй шиї.

-Витискай зчеплення і заводь. Машину.-томно шепоче Пейтон, стиснувши мою ногу, а другою рукою, притискаючи до себе за талію.

Прохолодне нічне повітря потрапляє через опущений дах, від чого мене мурашить.

-Я це і роблю.-відповідаю я, вичавлюючи педаль і натискаючи кнопку старту. Машина починає гарчати і я потихеньку відпускаю педаль. Зрушили.

-Легенько тисни на газ.-шепоче хлопець, допомагаючи мені тримати кермо. Я слухаюсь його і ми виїжджаємо на дорогу. - А тепер зчеплення. - Знову натискаю і Пейтон бере мою руку і показує як перейти на другу передачу.

-Це так просто!-Захоплено кажу я, коли в мене починає виходити.

-Ти перша, кого я посадив за кермо своєї машини.

-Справді?-не вірю я і відчуваю, що його рука піднімається все вище під сукню.

-Так.-зітхає він.

Ми проїжджаємо ще кілька метрів і паркуємось на узбіччі.

-Мені шалено сподобалося.-кажу я, не прибираючи руки з керма, хоч машина вже просто стоїть.

-Мені теж.-шепоче мені на вухо брюнет, торкаючись губами мочки. Але я розумію, що сподобалося йому не моє водіння...

Тілом розбігається тремтіння. Мені лише 18, я не до кінця розумію, що таке секс. Те, що було у нас з Коеном, не можна назвати приємним. У мене не було таких мурашок від його поцілунків, не тягнуло внизу живота, не було метеликів чи ще чогось... з Пейтоном все не так. Від одного його дотику, я гублюся... мені важко дихати, коли він поруч... він все робить по іншому. Зовсім не так обіймає, зовсім не так цілує... Якось по-своєму. Жадібно, солодко, впевнено...

Мені подобається, як він сам все вирішує, сам діє. Його впевненість у собі неймовірна... Він знає, чого він хоче, знає як цього досягти.

Коен не такий. Його обійми холодні, поцілунки швидкі. Він ніколи так не торкався до мого тіла, ніколи так не досліджував його своїми губами. Він не вмів викликати таких приємних відчуттів.

Треба визнати, я чекаю на нову близькість...

-Скоро треба буде заїхати на заправку.-каже Пейтон і я вириваюся зі своїх думок.

-Як ти це зрозумів?-Хіхікаю я, адже його гаряче дихання лоскоче шкіру.

-Бачиш смужечки? Вони свідчать, що бензину вже мало. Коли ми заправимося їх стане більше. - пояснює брюнет, але я й так це знаю. Йому подобається, коли я поводжуся так по-дитячому, тож я даю йому можливість цим насолодитися.

Я знову трохи смикаюсь, поправляючи свою сукню під попою.

-А це що?-Запитую я, вказуючи на другий датчик.

-Він показує чи однаково підкачені колеса.-каже хлопець і коли я нарешті сідаю замовкає.-Та до біса.-випалює він і відкидає спинку крісла трохи назад, одним ривком розвертаючи мене до себе обличчям. Таким чином, я лежу на ньому.

-Що ти робиш?-сміюся я, але Пейтон замість відповіді цілує мене, притримуючи однією рукою за голову, а другою за попу.

Я відчуваю, що моя спідниця зовсім високо і пальці хлопця вже торкаються моєї білизни, але замість того, щоб поправити її, я просто розслабляюся, посміхаючись крізь поцілунок.

-Це межа моїх мрій.-шепоче хлопець.-Опинитись з тобою вдвох в машині, далеко від всіх… Ти хоч уявляєш, як сильно зводиш мене з розуму? Як заводиш простим дотиком? - шепоче брюнет, прибираючи з мого обличчя пасма волосся. Я заперечливо хитаю головою.-У тобі все таке прекрасне... твоє тіло... ніжки... губки... це довге волосся...

-Тобі ж не подобаються блондинки.-сміюся я, згадуючи його суперечку з Коеном кілька місяців тому, де він доводив, що брюнетки сексуальніші.

-Не подобалися.-підтверджує Пейтон.-До тебе. Твоє волосся просто шикарне.-каже він і накручує одне пасмо на пальчик.-Та годі.-Знову випалює він і солодко мене цілує.