14

Я проплакала всю ніч...

Мені було соромно перед Коеном, він так добре ставився до мене, був уважний до всіх дрібниць, старався для мене, а я його просто зрадила. Дуже підло. Зрадила з його найкращим другом, посварила їх і дала привід ненавидіти себе.

Пейтон... Він так запекло хоче бути зі мною. Він кинув усіх заради мене. Чому ж я плачу? Бо мені соромно, що я зрадила Коена. Господи... я не розумію як зараз поводитися.

Невже гра закінчена і більше не треба ховатись? Невже щоб це сталося потрібно було розтоптати дві людини?

Вранці я встала від звуку повідомлень.

Рayton: Леслі, нам треба поговорити.

Payton: Я намагався тобі додзвонитися, але ти поза зоною 📞

Payton: Ти що заблокувала мене? 😑

Рayton: Навіть не думай мене ігнорувати! 🤬

Рayton: Якщо ти мені не відповиш, я приїду до тебе і сигналитиму під вікнами, поки ти не вийдеш!

Payton: 😡😡😡

Я прочитала повідомлення, але так і не змогла відповісти. Здається, я взагалі нічого зараз не можу.

Я встала з ліжка і поплелась у душ. Це найкраще, що я могла зробити зараз.

Я провела там цілу вічність. Довго мила свої світлі локони, з усіма можливими масками, вмивала обличчя пінкою і намазала все тіло скрабом. Поки сушила і укладала волосся, наклеїла під очі патчі, щоб приховати моторошні опухлі мішки під очима. Мастилася кремом, фарбувалася, духалася. Загалом робила все, що тільки можливо і якомога повільніше. Цей процес відволікав мене і переносив в якийсь інший мій світ, де нічого не могло змусити мене хвилюватися.

І коли я вийшла з ванни, зрозуміла що в моїй кімнаті цілковитий срач.

Я почала прибирати. Розклала все по місцях, зняла постіль та заправила нову. Протерла пил, пропилососила і... натрапила на квіти Пейтона.

Розібрала букет, викинула обгортку і розставила по всіх вазах у домі. Тепер вони пахли у кімнаті, на кухні, у залі. Скрізь.

Задзвенів телефон.

-Привіт мамо.

-Привіт, Леслі! Як твої справи? Коли ви з тим татуйованим хлопцем збираєтесь до нас у гості?

О ні! Тільки цього не вистачало... не зараз... я ще не встигла розібратися з усім.

-Та ось, днями ...-почала я, але мама мене перебила.

-Твій молодик напевно працює? Тому ви не можете приїхати?-трохи сумно запитала мати.

-Так!-вигукнула я. Вона сама вигадала мені відмазку.

-Ну то коли він зможе взяти кілька вихідних? Ми так чекаємо на вас.

-Він постарається найближчим часом.

Чому коли я з Пейтоном доводиться так багато брехати?

-Господи, а як же його звуть? Чому ти не представила його мені?

-Пейтон.-відповіла я і десь в області серця стало тепло.

-Ооо, Пейтон. Яке гарне ім'я. Твоєму батькові він теж сподобався. Але ці татуювання...

Стукіт у двері.

-Добре, мам.-закінчую я.-Я тут прибирання затіяла. Давай пізніше зв'яжемось.

-Звичайно, Леслі. Цілую!

Я відключилася і пройшла до дверей, відчинила і...

За нею стояв Пейтон, його брову було трохи підбито і стерті кулаки. Коену дісталося трохи сильніше.

-Чому ти не відповідаєш?-рикнув він, навіть не привітавшись.

Я зібралась усю волю в кулак і видавила посмішку. Мені не хотілося щоб він знав, як мені боляче. Я вперше так вчинила з близькою мені людиною і прийти до тями виявилося не так просто. Нехай краще думає, що їхня вчорашня сутичка зовсім мене не зачіпає.

-А яяяя ... прибирання ось затіяла, не чула.-Хіхікнула я. Хлопець провів поглядом і зупинився на моїй руці, в якій я тримала телефон, після розмови з мамою.

-Ти читала повідомлення.-рикнув хлопець.

-Що ти хотів?-вже невдоволеніше почала я.

-Хотів поговорити про вчорашнє.

-Про що нам говорити? Ти розповів своєму найкращому другові, що його дівчина зраджувала йому з тобою. Загалом це правда, але робити цього не треба було. Я б і сама розповіла, коли вважала б це доречним.

-Я не збирався ховатися, зрозуміло? Я не буваю на лаві запасних! Я хочу бути з тобою, мені здавалося, що ти теж хочеш.

-Ти навіть не подумав, що мені не так просто видалити його із життя, як тобі Мілі. Мені боляче від того, що я розтоптала людину, яка мене любила.

-Це я зробив, а не ти. Навернувся вдалий момент.

-Ти повинен був обговорити це зі мною, а не так просто розповідати все Коену!-переходжу на крик я.

Пейтон обертається на всі боки, а потім різко переступає через поріг, закриваючи за собою двері. Від несподіванки я похитнулася і в цю ж мить хлопець потягнув мене за талію до себе. Його губи накрили мої, і я обм'якла в його обіймах.

-Я не повинен був з тобою нічого обговорювати. - відповідає він мені крізь поцілунок і знову намагається прорватися через мої губи далі.-Ти мені подобаєшся і я не хочу ділити тебе ще з кимось.-шепоче він, а я збираюся з думками та відштовхую юнака від себе. Пейтон розгублено заглядає у мої очі.

-Для п-початку ти повинен був п-поцікавитися, чи хочу цього я.-заїкаючись, говорю я.

-Ти цього хочеш, принцесо.-посміхається хлопець, скоріше стверджуючи, ніж питаючи.-Якби не хотіла, не підпускала б мене так близько.