13

-Привіт! Я весь день не міг знайти собі місця. Якось дивно все вийшло після скандалу Пейтона та Мілі. Я покинув тебе, не варто було так робити. Загалом я відчував себе винним через це і вирішив якось залагодити свою провину.-Каже Коен, вриваючись до мого будинку.

Надворі вже темно, на годиннику за 10 вечора. Хто взагалі приходить у такий час без попередження?

Я розгублено відкриваю рота але так і не можу нічого сказати. Якщо Коен почне підніматися до моєї кімнати, то зустрічі з Пейтоном йому не уникнути.

Господи, що ж робити...

-Н.. навіщо? Все нормально.-заїкаюся я.-Я не злюсь, ти правильно зробив що поїхав з Мілі. Їй була потрібна підтримка. Але навіщо ти так пізно прийшов?

Хлопець здивовано дивиться на мене, стоячи біля столу на кухні та вивантажуючи з портфеля морозиво та попкорн.

-Я вирішив провести з тобою хоча б вечір, якщо наша прогулянка вдень зіпсувалася. Я думав, ти зрадієш.

-Я ... я ...

Не виходить нічого сказати. Чую скрип на другому поверсі і розумію, що станеться неминуче.

Ми з Коеном удвох повертаємо голову на звук і бачимо на сходах Пейтона.

-Якого...-починає Коен, роблячи крок уперед.

-Ти йому скажеш чи я?-Запитує в мене Пейтон, спершись плечем об стіну і складає руки на грудях. Я розгублено ковтаю ротом повітря. Коен переводить погляд на мене, потім на Пейтона.

Я не можу сказати жодного слова і просто заперечливо хитаю головою, показуючи Пейтону, що я не готова розповісти все зараз.

-Це не те, що ти подумав, Коен!-Раптом виривається у мене.

-Або те.-спускається зі сходів Пейтон.

-Що, чорт забирай, відбувається?!-Зривається Коен.

-Я можу все пояснити!-кричу я.

-Краще я.-перебиває мене Пейтон.-Розлучення з Мілі...-почав він, але я перебила.

-Будь ласка, Пейтон.-Молила я. Зараз не підходящий момент для правди.

-Кажи!-вимагав Коен.

-Розлучення з Мілі було неминуче. Знаєш чому?-Продовжив Пейтон і в мене в голові закрутилася буря думок.

Якщо Коен зараз усе дізнається, він зненавидить мене і... свого кращого друга... невже Пейтон готовий втратити кращого друга заради мене? Він справді готовий піти на це? Він так сильно закоханий?

-Чому?-Зло запитав Коен.

-Тому що я по вуха втюхався в Леслі.-тихо пояснює хлопець.

Тілом пробіг табун мурашок, щоки спалахнули фарбою, ноги стали ватяними.

-Вона не буде з таким дурнем, Пейтон. Їй не потрібен бабій, який трахне раз і забуде, як її звуть. Вона не настільки дурна, як Мілі та сотні інших твоїх подруг.-гарчить Коен.

-Ось за це вона мені й подобатися.-посміхнувся Пейтон підходячи впритул до друга, тепер уже напевно колишнього.-Пішли на вулицю, поговоримо. Принцеса вже збиралася спати.-продовжує він і я хочу втрутитися, але не встигаю.

-Вона тобі не «принцеса»!-гарчить Коен і штовхає друга в груди. Брюнет похитнувся, але навіть кроку назад не зробив. Він штовхнув у відповідь і Коен зробив кілька кроків назад, щоб утриматись. Я скрикнула від несподіванки.

-Будь ласка, зупиніться!-починаю плакати я. Мордобою мені тут не треба. Таких видовищ я боюсь.

-Не нервуй мене, братику! На вулиці розбиратимемося!-гарчить Пейтон і я злякано підходжу до них.

-Будь-ласка не треба. Заспокойтесь.-плачу я. Коен слухняно йде на вихід. Пейтон слідує за ним.

Я біжу до дверей і загорожою собою вихід, щоб не пропустити їх. Вони вб'ють один одного...

-Я нікого не випущу! Ви дорослі люди, так не вирішуються питання!-плачу я.

-Відійди, Леслі. - гарчить Коен, схопивши мене за руку і штовхаючи убік.

-Ай, мені боляче!-кричу я, намагаючись утриматися на місці.

-Що ти робиш, придурок?!-Втручається Пейтон і б'є хлопця по руці, щоб він відпустив мене. Коен різко прибирає руки і брюнет хапає його за джинсову куртку.-Ще раз торкнешся її, я тобі пальці поламаю!

-Та це я зараз тобі пальці поламаю, якщо ти думаєш, що можеш так просто заявитися сюди і забрати мою дівчину!-Відповідає Коен, штовхаючи брюнета.

-Я вже це зробив, братику. Вже забрав її. Давно. Тобі варто було бути уважнішими. Ти сам винен! Таку красу потрібно тримати під трьома замками, а не тріпатися всім.

-Що означає давно?!-кричить Коен і починає вириватися.

-Прикинь.-Відповідає Пейтон.-З першого дня, коли ми приїхали в мій будиночок.

-Припини!

-Ми робили це у тебе під носом. Поки ти бігав пляжем з Мілі, поки спав, поки дивився на якесь каміння, поки нервував, після того як ударив її. Тупо щодня. Щодня поки ти насолоджувався відпочинком, я насолоджувався принцесою!

-Я тебе вб'ю!

Вони не припиняли штовхатись, переходячи на крик. Я плакала, намагаючись встрявати між ними, щоб припинити це.

-Леслі моя, ясно тобі?! - Крикнув Коен, і відштовхнув мене, щоб дістатися до Пейтона. Я заплуталася у своїх ногах і від різкого поштовху полетіла на підлогу, сильно вдарившись ліктем.

-Ай!

-Леслі!-кинувся до мене Пейтон. Він упав навколішки переді мною і акуратно взяв мене за плечі. - Дуже боляче?

-Пробач, сонце, я не хотів!-схаменувся Коен і опустився навпочіпки.

-Ну ти нарвався, приятель!-крикнув Пейтон і накинувся на друга.

-Зупиніться!

****
 

Цікаво?🥺

Сподіваюсь що так)

Кожна ваша зірочка та підписка, прискорює вихід нової частини🫶🏼