10

-Ну що, настав час повертатися додому.-говорив Коен, а мені не вірилося, що нам час їхати.

Ми всі збирали речі, а Пейтон просто сидів осторонь і спостерігав. Він був сьогодні якимсь дивним. Мовчав, стріляв очима.

-Гей, брате, відкрий багажник.-попросив Коен і брюнет просто натиснув кнопку на ключах.-Дякую.

Хлопець поніс сумки до машини. За ним пішла Мілі.

-Може ти вже почнеш щось робити? - гарчала вона брюнету.

Потім свою сумку взяла я.

-Як спалося, принцесо?-Тихо сказав хлопець.

-Нормально.-відповіла я, проходячи повз нього до дверей.

-А я так і не зміг заснути.

Я кидаю на нього погляд із легкою усмішкою і виходжу надвір.

Сьогодні пасмурно. Здається буде дощ.

Ми витрачаємо ще трохи часу на збори та виїжджаємо додому. Година їзди і ось ми на місці. Спочатку висаджуємо Мілі.

-Заїдеш увечері?-Запитує вона у Пейтона і цілує його в губи, залишаючи вологий слід.

-Ні, зайчику, хочу трохи відпочити.-Відповідає хлопець.-Не ображайся, добре? Завтра побачимось.

-Без проблем, милий.-відповідає Мілі і виходить з машини.-Всім па-па!-махає вона і прямує до під'їзду. Бачити їх поцілунок просто нестерпно.

-Я на перед!-кричить Коен і перестрибує на місце Мілі. Ми рушаємо.

Я лягаю на задньому сидінні і відкриваю Інстаграм.

Пейтон теж із телефоном у руках. Поглядає то на екран, то на дорогу.

Бачу нове повідомлення. Добре що вимкнений звук, Коен міг щось запідозритт.

Payton: Я заїду ввечері.

Це смс викликає в мені шквал емоцій, але я лише ховаю посмішку і пишу відповідь.

Lesly: Я маю інші плани.

Відправляю, виходжу з листування і заходжу до його стрічки. Переглядаю всі фото, де він один.

Який він все-таки...

Payton: То зміни свої плани😉

Мені дуже хочеться побути з ним цього вечора, але так знокне весь інтерес.

-Коен, ти до мене чи відпочивати?-кричу я із заднього сидіння.

-Я можу відпочивати у тебе!-Відповідає він.

-Добре, тільки до восьмої. Я на 8:30 записана на манікюр.-Це правда.

-Домовилися.-задоволено відповідає Коен.

Payton: Буду о восьмій❤️

Мені хочеться стрибати від радості, але я лише стримано посміхаюся і закриваю листування. В цей час машина гальмує.

***

У двері постукали і я подивилася на годинник.

20:14

Поглянула у дзеркало. Приталена кофтинка з відкритими плечима та вкорочені велосипедки. Я спеціально не одягала ліфчик, щоб моєму гостю було на що звернути увагу. Трохи макіяжу, зібране в хвіст волосся, червона помади. Виглядаю непогано.

Я відчинила двері за кілька хвилин після стуку, щоб пограти на його терпінні.

Пейтон стояв з пляшкою вина в руках, спершись другою рукою на одвірок.

-Привіт, принцесо.-З легкою посмішкою промовив він майже пошепки і його очі пробігли по мені. Хлопець облизав губи, солодко зітхаючи.

-Привіт.-відповіла я, трохи соромлячись.-Що це у тебе?-вказала я на пляшку.

-Я вирішив, що це допоможе розслабитись. Я ввійду?

Ні, не сьогодні, Пейтон.

-Пробач, але мені правда потрібно на манікюр.-Усміхнулася я і пройшлась язиком по губах.

-Ні, Леслі. Давай не сьогодні.-відводячи погляд убік, промовив юнак, досі стоячи на порозі.

-На жаль, я вже записана і не можу перенести запис.-Відповідаю я і хлопець опускає голову.

-Принцесо, ти ж бачиш, що я ледве стримуюсь.-шепоче він, ніби хтось може нас почути.

-Пробач.-Знову повторюю я.

Пейтон облизує губи та в ту ж секунду хапає мене за талію і так нахабно цілує, як ніколи раніше.

В мені піднімається буря емоцій і я просто піддаюся його натиску... мені це подобається... подобається коли він так нахабно, без дозволу бере бажане...

-Принцесо, я стаю шаленим поряд з тобою.-шепоче хлопець крізь поцілунок.-Прошу, давай проведемо цей вечір разом. Я так скучив...

Я хихикаю і проводжу пальцями по татуювання хлопця на шиї.

-Не сьогодні, Пейтон, пробач.-шепочу я і він знову впивається з поцілунком.

-Ну не зводь мене з розуму, прошу ...

-Мені вже час.

Хлопець останній раз цілує та втомлено зітхає.

-Я підвезу.

-Тоді поїхали.

Я називаю адресу і ми сідаємо у машину. Сьогодні я на місці Мілі. Попереду. Поруч із Пейтоном. Від цього перехоплює дух...

-Мілі буде не проти, що я посіла її місце?

-Коли її немає, це твоє місце.-посміхається хлопець і натягує сонячні окуляри.

Це мене трохи зачіпає...

-Не доїжджай до самого салону, я пройдуся.

-Чому?-Не розуміє хлопець.

-Не хочу, щоб дівчата тебе побачили.

Я брешу. Мені хочеться, щоб нас з ним побачили всі.

-Чому?-Не заспокоюється Пейтон.

-Навіщо зайві очі? Адже це твоє правило.

-Сьогодні вийняток.

Ми пригальмували біля входу до салону та вийшли з машини.

-Дякую, що підвіз.-посміхнулася я і Пейтон різким рухом притягнув мене до себе. Я вперлася руками в його тверді груди.

-Передай від мене привіт своїй манікюрщиці. Вона спонсор цього зіпсованого вечора. - Невдоволено шепоче мені в губи блондин і цілує. Ми стоїмо так ще кілька хвилин. - Додому підвести?

-Коен обіцяв мене провести.-Відповідаю я і теж цмокаю.

-Мммм ... - Видає хлопець і знову цілує. - Може краще я? Машиною швидше ніж пішки. Адже там і вино нас чекає.

Його рука ще сильніше притискає мене до себе, а погляд опускається нижче шиї.

-Ні, Пейтон. Коен може образитися.

-Та плювати.-Відповідає він і виводить рукою візерунки по моїй спині.

-Ні, Пейтон.-повторюю я.

-Дооообре.-Протягує хлопець і я трохи відсторонююся.

-Я піду, мені вже час.

-Сподіваюся новий манікюр вартий мого зіпсованого настрою.-не відпускаючи мою руку каже хлопець.

-Звичайно.

Я захожу до салону з думками і про хлопця і в цей час на мене ніби виливають холодну воду.

-Тепер я розумію чому ти приховувала від нас свого хлопця. Такого красеня навіть відпускати кудись одного страшно - вкрадуть!-белькоче дівчина, яка має робити мені нігті і в мене просто не вистачає сміливості їй заперечити.