9

Я прокинулася вранці, але нікого в кімнаті не було. Я трохи напружилася і встала, одразу заправивши за собою ліжко.

Вчора коли ми повернулися, Пейтон сказав хлопцям, що мені потрібно було прогулятися і він склав мені компанію, щоб трохи заспокоїти. Здається, всі повірили.

Я вийшла на кухню. З вікна в приміщення потрапляли жаркі промені, тож я припустила, що хлопці можуть бути на вулиці. І справді, всі сиділи на терасі. Пейтон курив, обіймаючи Мілі. Вона хихотіла і щось шепотіла йому на вухо. Коен сидів спиною до мене і щось переглядав у телефоні. На столі лежав величезний букет трояндових троянд і від їхнього вигляду мені перехопило дух.

-Доброго ранку.-почала я і всі кинули на мене погляд.

-Привіт.-Сказала Мілі і в цей момент Коен підірвався з місця, схопивши в руки букет.

-Леслі, можна з тобою поговорити?-почав він. Я склала руки на грудях і обвела його поглядом.

-Говори.-відповіла я, хоча розуміла, що він хоче відійти.

-Я...-розгубився блондин.-Я вчора перегнув... пробач мені.-він простягнув букет мені і я слухняно його взяла. Мілі поцілувала Пейтона в щоку, мабуть прошепотівши, що це дуже мило. - Я ідіот. Я кретин. Я не знаю, що на мене найшло. Мені дуже прикро, Леслі. Я готовий ще мільйон разів вибачатися, тільки будь ласка, не кидай мене.

Я не знала, що відповісти.

Вчора, коли ми з Пейтоном знову сиділи там, на лавочці, він знову підтвердив, що Мілі йому потрібна заради сексу, але він навіть не заїкнувся про те, що порве з нею заради мене. Адже це означає, що наша гра в кохання закінчиться разом з цим вікендом, хіба ні?

Десь в ділянці грудей стало боляче. Так щеміло серце, ніби ось-ось помру. Хотілося плакати і до горла підійшов ком.

Я глянула на Пейтона, який так само обіймав Мілі. Він ледве помітно хитнув головою, мовляв: не треба. І я не розуміла що він має на увазі. Чи не треба з ним миритися чи не треба розлучатися?

Я знову подивилася на Коена. Він був втомлений і змучений. Здається всю ніч він не спав і докоряв собі за той жахливий вчинок.

Рука по-зрадницькому почала боліти.

-Леслі?-Тихо шепнув він.

Прийняти рішення треба було зараз.

-Пообіцяй, що це більше не повторитися.-ледь чутно відповіла я і в ту ж секунду Коен кинувся на мене з обіймами, міцно притискаючи до себе.

-Ніколи, Леслі, чуєш? Це ніколи більше не повторитися.

Пейтон голосно підвівся і пішов убік гойдалки у дворі. Він упав на неї, підкурюючи і закинувши ногу на ногу, як це роблять хлопці.

Мілі провела його сумним поглядом.

-Можеш поставити квіти у вазу?-попросила я Коена і він метнувся в будинок.-Що з ним?

-Пейтон ненавидить насильство над дівчатами. Він дуже не хотів, щоб ти його пробачала.-відповіла дівчина.-Він вважає, що якщо було один раз, буде і другий.-пояснила Мілі.

-Ясно.-Кивнула я.-Ти не проти якщо я з ним поговорю?-Уточнила я у дівчини, щоб ніхто нічого не підозрював.

-Спробуй.-посміхнулася вона.

Я рушила у бік хлопця і сіла поруч із ним.

-Мілі сказала, що ти сердишся.-почала я, поки він зло курив.

-Навіщо ти взагалі його пробачила?-Не розумів хлопець.

-Тому що...-зам'ялася я.-Я люблю його. Як і ти Мілі.

Дурна відповідь.

-Та похуй мені на Мілі.-ледь не зриваючись рикнув Пейтон.

-Ти сам сказав, що це лише гра, у якої є тільки одне правило.-запротестовала я.

-Яка ж ти дурепа, принцесо.-гаркнув він, прикривши руками очі.-Проїхали.

Він підвівся з місця і повернувся за стіл. Я ще хвилину посиділа, не розуміючи, чого хоче Пейтон.

Він каже, що це лише гра. Ховається зі мною ночами, а потім нервує, бо в мене є хлопець. Але сам... сам зустрічається з Мілі і навіть не збирається нічого робити, щоб бути зі мною.

І тепер я дурепа.

Та що, чорт забирай, я мала зробити? Порвати з Коеном і спостерігати, як Пейтон веселитися з Мілі, а коли йому нудно, приходить до мене?

Я не планую бути запасним аеродромом. Хоч як він намагатиметься, але я ніколи не стану просто іграшкою. Ніколи не стану другою.

Не у цій грі.

Я встаю з місця і прямую в дім, щоб прийняти душ, привести себе в порядок і провести останній день нашого відпочинку, насолоджуючись ним, а не блукаючи між своїми думками.

Червона сукня в крапочку, непристойно коротка. Червоні губи. Солодкі парфуми. Волосся в хвіст, щоб було видно шию.

Останній день ми вирішили провести під дахом навісу для машини. Хлопці винесли туди диван та крісла, поставили кальян та стіл. Ми з Мілі цілий день готували всякі закуски і на весь двір грала музика.

-Шкода що час їхати. Початок канікул був приголомшливим!-Говорив Коен відкриваючи банку пива.

-Серйозно?-Сміявся Пейтон.

-Так! Це буде наше найкраще літо! – підтвердив Коен.

Всім і справді сподобався цей будиночок і... боже, як же мені хочеться знову сюди повернутися...

Хлопці почали щось обговорювати, згадуючи свої минулі канікули, але я трохи відволіклася на смс.

Mom: Ти так і не скинула мені фото свого хлопця! Я вмираю від цікавості!

О ні! Тільки не це... не хочу їй показувати Коена...

Мілі підвелася з місця і потягла за руку мого хлопця. Я здивовано провела їх поглядом. Вони вийшли з-під навісу і зникли в будинку.

-Куди це вони?-Запитала я.

-А ти не чула? - засміявся Пейтон.-Мілі змусила його допомогти їй з вином.-відповідає хлопець і повільно підсідає до мене, відставляючи в бік своє пиво.-Ти знаєш, що сукня надто коротка?

-Нормальна.-відповідаю я.

-А про губки пам'ятаєш?-шепоче хлопець.

-Ні.-наївно стріляю очима я, але тема змінюється, як тільки Пейтон помічає в мене в руках телефон.

-Що це в тебе?-він вириває айфон і бачить листування з мамою.

-Віддай!

-Ти не хочеш показувати мамі Коена?-здогадується хлопець.

-Не твоя справа!-Гаркаю я і якось за секунду я вже лежу на дивані притиснута тілом Пейтона.

-З вчорашнього вечора я встиг скучити, принцесо, а ти мене ще й дражниш.-шепоче він мені в губи.-Ти не виходиш у мене з голови навіть покурити. Я всю ніч не міг заснути.