6

Коли я прокинулась, то всі вже були на кухні. Вони щось готували та весело сміялися.

Я знайшла очима Пейтона... то був просто сон? Чи ми справді цілу ніч цілувалися на вулиці? Я сиділа в нього на колінах, під його толстовкою?

Не може бути...

-Доброго ранку, Леслі!-кричить мені Мілі і я відриваю погляд від голого торса хлопця.

-Вставай вже, соня.-сміється Коен і тупає до мене.-Сьогодні за планом магазин, а потім Пейтон відведе нас на екскурсію в ліс, до водопаду.

-Ого.-спантеличено кидаю я.-Добре, вже збираюся.

Мені знадобилося провести пів години у ванній, щоб змити з себе вчорашню ніч. Гаряча вода нагадувала дотик Пейтона і внизу живота солодко тягло. Від однієї думки про губи хлопця на мені, ставало погано і здавалося, що моє місце на цій землі поряд з ним. Під його толстовкою...

Хіба законно так сильно закохуватися в того, хто тільки грає з тобою в цю нестерпну гру?

Я ледве позбулася сльоз, що накотили на очі, і обмотавшись рушником почала сушити волосся. Не було часу вирівняти хвилястість, тож я просто розчесалася і почала підфарбуватися, щоб виглядати не гірше за Мілі.

Начепивши на себе чорні велосипедки, білий топ без бретелів і чорну кофту в сітку, я ще раз перевірила, чи виглядаю нормально.

Червоні губи не зайві?

Чорт, не розумію...

Залишивши все як є, я вийшла і ми всілись в машину Пейтона, вирушаючи до найближчого супермаркету за їжею.

Милі схопила візок і командувала, що нам потрібно. Ми з Коеном покірно складали все і раптом на мій айфон прийшло смс.

Payton: Червоні губи зводять мене з розуму, принцесо❤️

Серце забилося швидше, а дихати стало важко.

-Хто там?-поцікавився Коен і я смикнулася від несподіванки.

-Мама.-швидко випалила я.-Цікавиться як наш відпочинок.-від брехні я закусила нижню губу і здається щоки спалахнули рум'янцем. Хлопець лише знизав плечима і повернувся до Милі.

Payton: Якщо ще раз закусиш губу, я можу не стриматись 🥵

Я побачила Пейтона. Він посміхнувся, слідуючи за Мілі, а я проковтнула ком, не знаючи куди сховатися від його жадібного погляду.

Lesly: Некрасиво вирячитися на чужих дівчат.

Надрукувала та швидко відправила, дивлячись на реакцію хлопця. Він насупив брови, піджав губи і сховав телефон у задню кишеню.

Чорт, здається, я все зіпсувала...

-Леслі, не відставай! - крикнула мені Мілі і я нарешті наздогнала хлопців. Вони тільки переглянулися. - Бути по вашому, я дозволяю вам взяти на вечір трохи випивки.-це вона вже до хлопців. Вони задоволено перекинулись поглядами.-Тільки трохи!

-Здається вони не зрозуміли сенс твоїх слів.-почала я і Мілі лише сильніше розсміялася.

-Насправді я теж хочу сьогодні трохи випити. Може, візьмемо нам вина, що скажеш?

Вперше за весь час нашого знайомства дівчина була така мила зі мною. Від цього по моєму тілу навіть пробіг холодок і я зніяковіла, скромно помахавши головою.

-Тільки солодке. Не люблю інше.-посміхнулася вона і ми вирушили за хлопцями.

Визначившись із алкоголем всі нарешті вирушили до каси. Ми з Пейтоном викладали все на стрічку, а Коен та Мілі збирали все в пакети.

Я навіть здивувалась, що ми так багато всього набрали. Невже ми це з'їмо?

-Мене зачепило.-прошепотів мені на вухо Пейтон, коли синхронно зі мною діставав з візка продукти.

-Пробач.-шепнула у відповідь я і перевіривши чи не дивляться друзі на нас, продовжила свою гру.

Я знову нахилилася за продуктами і спеціально «випадково» зачепила хлопця попою.

Він завмер, переводячи подих і я навіть злякалася, чи не наробила зайвого.

-Принцесо, обережніше.-шепнув мені хлопець, коли ми відставили візок і просто стояли, поки касир робив свою справу.-Твоя попа і без того мене заводить.-я стояла до хлопця спиною і виразно відчувала його уривчасте дихання. Він акуратно пройшовся рукою по моїй талії, але я в ту ж мить прибрала її. Занадто великий ризик, робити це за два метри від Мілі та Коена. Але він не зупинився і почав гладити рукою моє волосся. - Воно так пахне.-продовжував шепотіти юнак.-Здається я без тями закоханий в твоє волосся.

-Коен теж.-відповіла я, не повертаючи до Пейтон голову.

-Похуй.-відповідає хлопець.-Нехай кому завгодно подобається. Головне не дозволяй нікому їх чіпати. І нікому не посміхайся так, як мені.-шепоче він і ми підходимо до інших. Пейтон розплачується карткою і ми беремо пакети слідуючи на вихід.

Нікому не посміхатися, як йому...

Ці слова крутяться у моїй голові. Здається, я вже нічого навколо не чую, тільки відлуння його фрази. Це дурманить мій розум і я ніби перестаю існувати. Моє серце рветься назовні і мені прямо зараз хочеться впитися в його губи. Здається, якщо це не станеться я задихнусь.

Ми вантажимо пакети, сідаємо в машину і прямуємо в будиночок, але я і Пейтон так перезбуджені, що навіть говорити не виходить. Він міцно стискає кермо і дивиться то на дорогу, то в дзеркало далекого вигляду, вивчаючи руку Коена на моєму плечі.