5

Я так довго поверталася, не могла лежати на жодному боці. Ще й важка рука Коена заважала.

За вікном було темно. Прохолодний вітерець проривався крізь кватирку.

Я дивилася в стелю, але раптом з сусіднього дивана хтось підвівся. Висока постать накинула на себе худі і рушила до виходу, проходячи повз мене. Це Пейтон.

Він акуратно полоскотав мене за ногу і це мабуть було знаком. Він вийшов надвір практично беззвучно і спеціально не зачинив двері.

Я полежала ще хвилину. Дві, три, п'ять і ось я встала, навшпиньках прямуючи на вихід. Легенько штовхнула двері і вийшла на терасу. Як тільки я акуратно зачинила двері, ззаду мене з'явився Пейтон, схопив мене за талію і закинув собі на плече, ніби я нічого не важила.

Так.... Його статура просто шикарна.

По тілу пробіглись мурашки...

-Що ти робиш?-шепотіла я.

-Не смикайся.-почулася відповідь і хлопець ляснув мене рукою по попі. Внизу живота солодко потягло.

Хлопець обійшов будинок і вийшов через хвіртку надвір і тільки тоді поставив мене на землю.

Його дивна поведінка починала мене лякати, але, незважаючи на це, його гра мені подобалася.

-Що ти собі придумав, Пейтон?! - Рикнула я, приховуючи посмішку. Опинитись з ним наодинці межа моїх мрій.

-Не так голосно, Леслі. Нас можуть почути.-відповів хлопець і взяв мене за руку своєю теплою долонькою. Від такого руху в мене наче підкосилися ноги.

Хлопець повів мене вздовж дороги. Я озирнулася на всі боки і помолилася, щоб нас не помітили, але від питання не втрималася.

-А якщо хтось побачить, що нас немає вдома? - прошепотіла я.

-Ну тоді вони подумають, що між нами щось є.-відповів хлопець, так само тримаючи мене за руку.

-Але це не правда .-тихо сказала я, сподіваючись що він заперечить мої слова.

-Але ми не зможемо цього довести.

Я засмутилася.

Виходить, його гра ні до чого не приведе.

Ти даремно сподівалася на щось, Леслі. Він просто розважається, а ти віриш. Дурепа... Схоже, він не такий гарний хлопець для Мілі. Якщо він робить це зі мною, то цілком можливо, що він регулярно зраджує Мілі.

Але навіть якщо це гра без гарної кінцівки, я не хочу собі відмовляти в такому задоволенні ... Адже головне не перемога, а участь, чи не так?

Ми зупинилися біля лавки неподалік сусіднього будинку.

Хлопець одразу вмостився.

-Навіщо ти мене сюди притяг? Ніч на вулиці.-не вгамовувалась я.

-А навіщо ти вийшла, якщо не хотіла йти?-посміхається хлопець. Я зітхаю та опускаю руки.

На мені тільки піжамні шорти, які ледве прикривають попу та топ. Я спеціально взяла цей комплект, щоб виглядати не гірше за Мілі. І здається, у мене вийшло. Але для прогулянки вночі моє вбрання не передбачене.

Я здригнулася від холоду і обняла себе руками.

Пейтон був у шортах і толстовці, так що відчував себе набагато комфортніше. Його погляд пробігся моєю фігурою і зупинився десь на грудях. На обличчі розпливлася посмішка.

-Ти замерзла?-тихо запитав хлопець.

-Трохи.

-Це видно.

Я почервоніла, розуміючи, про що він.

Секунда і осьбрюнет тягне мене на себе, тож я опиняюся в нього поміж колін. Він тримає руки на моїх стегнах, а я кладу свої йому на плечі.

-Навіщо ти з Коеном? - раптом питає хлопець.

-Ну...-мнусь я.-Тому що ми любимо один одного.-відповідаю і опускаю голову.

-Ти не любиш його, Леслі. Це всі бачать. Так навіщо ти з ним?

-Я ж не питаю навіщо ти з Мілі.-закочую очі я.

-Щоб трахатись.-різко відповідає хлопець.

-Що?

-Я з Мілі заради сексу.

Мене починає нудити. Не хочу знати про всі подробиці їхньої близькості. Це боляче. Боляче уявляти як він насолоджується її тілом, тоне в її поцілунках, палких обіймах.

-Слухай, поверни мені мій купальник і я піду.-раптом зриваюся я і роблю крок назад, але хлопець знову тягне мене до себе.

-Я не знаю де він.-посміхається брюнет. Я зітхаю.-А ти тільки заради нього вийшла?

У голові все якось перевертається. Я не можу ясно мислити і зовсім не розумію, що він хоче від мене взагалі.

-Я не розумію твою гру, Пейтон.

-Її не треба розуміти, Леслі. Просто грай.-його руки сповзають мені на попу.

-Не можна грати, не знаючи правил.-додаю я.

-А правило одне - не спалитись.-шепоче Пейтон і тягне мене до себе на коліна. Я покірно сідаю і руками обіймаю його за плечі.

Серце шалено стукає, повітря не вистачає. Все тіло стає якимось ватним.

Я про це так довго мріяла бути поруч із ним. Відчувати його тіло, його запах. Але я навіть не могла уявити, що в одну літню ніч просто так сидітиму на колінах Пейтона і шепотітимуся з ним так, ніби я для нього найважливіша на цьому світі.

Обличчя брюнета опиняється в міліметрі від мого та його теплі, вологі губи накривають мої. Я видаю тихий стогін просто від того, що я так довго цього чекала.

Хлопець усміхається мені в губи.

-Ти чого?-шепоче він, ледве відриваючись.

-Все добре, пробач.-шепочу я і легенько закусую його нижню губу. Він відтягує її та повертається назад.

Ми продовжуємо поцілунок, я відчуваю руки хлопця на моїй спині. Вони залишають гарячі сліди, виводячи якісь свої візерунки.

-Коен мав рацію.-шепоче хлопець.

-У чому?

-Ти фантастично цілуєшся.-знову шепоче мені в губи юнак. Щоки починають горіти. Я трохи віддаляюся і залишаю вологий слід на його щоці, потім нижче, опускаючись до шиї.

-Мілі так не вміє?-запитую я, цілуючи шию.

-Мілі працює губами тільки нижче пояса.-відповідає хлопець і я повертаюся до його губ.

Ще кілька солодких цмокань і хлопець відсторонюється від мене. Він смикає край своєї толстовки і піднімає його наді мною. Я пірнаю туди, обіймаючи його за торс і висовую голову назовні.

Тепер ми так близько, як ніколи.

Я видаю смішок від того, який він великий, що в його толстовку влізли ми вдвох і хлопець цмокає мене в шию. Лоскотно.

Я скута його кофтою і не можу ворухнутися, що дозволяє хлопцеві пустувати. Його руки опускаються мені на попу і я перестаю сміятися, лише посміхаюся, здуваючи пасмо волосся з обличчя.