4

-Гей, виходьте вже!-кричить Мілі, лежачи на гарячому піску в одному лише купальнику. Її тіло приймає сонячні ванни на березі озера, до якого нас привів Пейтон.

Озеро було великим, я навіть сказала б схожим на кар'єр. Хоч зараз і ранок, вода була прогріта, а сонце знатно припікало. Моя шкіра занадто бліда, тож мені б не завадило полежати поряд з Мілі, але я страшенно не люблю паритися на сонці, та й засмага мені не надто підходить.

Брюнетка перевертається на живіт і нам відкривається вид на її попу, всю вимащену в піску. Ми з хлопцями навпаки у воді, ховаємося від променів сонця.

Я відпливла від хлопців, щоб спокійно поплавати десь глибше, інакше вони обрискали б мені все волосся. Після слів Мілі, Коен останній раз бризкає водою в обличчя Пейтона і прямує у бік берега, голосно сміючись.

-Вже виходимо, матуся!-сміється мій хлопець і я бачу, що він збирається нашкодити Мілі.

-Та годі тобі, брате, давай ще один заплив!-кричить йому брюнет. Він дуже хотів перепливти озеро, але Коен не найкращий плавець, тож умовляння хлопця не діяли. Він не допливав навіть до середини.

-Ні, я вже втомився!-Відповідає Коен і виходить на берег.

Пейтон розвертається робить кілька кроків глибше і пірнає у воду з головою, далі, я не бачу, куди він подівся, просто продовжую пливти вздовж берега.

У цей час Коен набирає в пластикову склянку, з якої пив пиво воду з озера і виливає її на Мілі.

-Ах ти засранець!-кричить дівчина і піднімається. Хлопець голосно сміється і починає бігти по дорозі. - Стій!

Ще хвилина і я їх не бачу, вони ховаються за високою травою біля озера, тільки чую сміх та крики свого хлопця. Мабуть, дівчина його наздогнала.

Раптом щось торкається мого живота, я смикаюсь від переляку і починаю занурюватися у воду, адже не дістаю до дна. Перед моїм обличчям виринає Пейтон, обіймаючи мене за талію і піднімаючи нагору.

-Злякалася?-Запитує хлопець, потрусивши головою, щоб позбавити волосся води.

-Що ти робиш?-Злюся я, адже через нього, наковталася води. Але зустрічаючись з його очима, гублюсь і вже не можу сказати йому щось погане.

-Леслі! Вона мене вб'є!-Чую я десь вдалині голос Коена, а потім знову дивлюся на хлопця.

-Вони не побачать.-шепоче Пейтон і все що я встигаю зробити потім - набрати в легені повітря. Хлопець різко занурює нас під воду, так само притискаючи мене до свого торса. І вже коли ми дістаємо ногами до дна, я відчуваю, як його руки піднімаються по моїй спині, одна секунда і він підштовхує мене вгору, щоб я виринула.

Моя голова знаходиться вище за воду, я втягую носом повітря, руками допомагаючи собі триматися на плаву. У вухах вода, тож я поки що погано чую. Бігаю очима з усіх боків. Милі та Коєна не видно.

Я бовтаю головою і вода нарешті йде з вух.

Попереду, де вже можна дістати до дна, з'являється Пейтон і робить ті ж рухи. Бачить мене і піднімає руку над водою.

-О ні.-Шепчу я і розумію, що ліфчик від мого купальника у нього в руках. Ось що він робив під водою. - Чорт забирай. Придурок.-ричу я.

Мені зовсім не подобаються такі ігри. Більше схоже на знущання. Цього разу я не відчуваю жодних метеликів у животі, а мої щоки червоніють не від збентеження, а від агресії. Якщо це побачить Коєн, я не знайду слів для пояснення.

-Поверни!-вибагливо кажу я і пливу в бік Пейтона.

-Ти без нього сексуальніше.-Відповідає хлопець і виходить з води.

-Стій!-Продовжую я, але він вже крокує до машини.

Я хвилину або навіть дві думаю.

Виходу не залишається і я, прикриваючи руками груди, виходжу з води.

-Пейтон!-Кличу його я, наближаючись до машини.

-Краще одягнися, принцесо, а то твій вигляд дико заводить. Думаю, ми не встигнемо насолодитися один одним до їхнього приходу.-сміється хлопець, стоячи біля багажника і зав'язуючи шнурок на своїх шортах.

-Поверни негайно!-Злюся я, так само прикриваючись руками.

-Ого, а ти і гарчати вмієш.-шепоче хлопець, роблячи крок у мій бік. Він закушує нижню губу і проводить вказівним пальцем по моїй руці, якою я прикриваюся.

За спиною я чую голоси, що наближаються.

-Забереш уночі, я залишу його у дворі.-шепоче мені на вухо хлопець і тицяє свою футболку.

Я швидко її натягую і повертаюсь до місця, де вже влігся брюнет.

Мілі та Коен підходять.

-А..-починає Коен вказуючи на футболку друга і я швидко викручуюсь.

-Де твоя футболка, Коене? Я хотіла переодягнутися, бо мені ліфчик натер, але ж ти як завжди розкидав свої речі всюду!

На мою думку непогано вийшло.

-Пейтон, це тобі нікого не нагадує?-Додає Мілі. Хлопці сміються, а я полегшено зітхаю.

-Мілі, додай йому.-прошу я і дівчина в ту ж секунду вдаряє Коена рушником по спині.

Не знаю, що б я робила, якби ця брехня не спала мені на думку.

Чортів Пейтон!