3

Я впевнена, що це мені все не наснилося. Пейтон і справді вчора казав мені всі ці речі? Може, він просто перебрав? А може мені це все здалося? А може, це я перебрала і все не так витлумачила?

Я сиділа на гойдалці біля будинку, пила свою каву і прокручувала в голові все, що було вчора.

Усі досі спали, а я ніяк не могла змусити себе полежати. Тіло Коена поруч мене дратувало, а тіло Пейтона на сусідньому ліжку не давало спокою. Тож я вирішила прийняти душ, привести себе до ладу і подихати свіжим повітрям на вулиці в променях сонця.

З думок мене вирвав телефонний дзвінок. Дзвонила мама.

-Так, мамусю!-Відповіла я.

Як я вже казала, ми не дуже давно живемо окремо, тож я не зовсім звикла бути далеко.

-Як ти, Леслі? Сьогодні перший день твоїх канікул, не хочеш приїхати додому? - Щебетала вона. - Тато скоро повернеться з відрядження, ми могли б зробити барбекю і поїхати на цілий день в гори. Ти завжди любила такі подорожі!

-Пробач, мамо, ми з друзями вибралися в заміський будинок на природі. Хотіли провести тут весь вікенд. Якщо ти не проти, я приїду за кілька днів.

-Ти ж познайомиш мене зі своїм молодим парубком? Я хотіла б, щоб ви приїхали разом!

У її голосі було стільки надії, що я просто не уявляла, як вона розчарується, коли дізнається, що я плачу ночами зовсім за іншим хлопцем...

-Навіть не знаю чи зможе він.-Зам'ялася я і мій погляд впав на чоловіче тіло на терасі.

Пейтон. Він був без футболки в одних чорних шортах. Татуювання на його торсі зводили мене з розуму. Волосся на голові скуйовджене, сонний і якийсь пом'ятий.

-Скинь мені хоча б його фотографію, адже я вмираю від інтересу.-Сміялася мамуся.-Що ж це за таємниця така, га? Навіть імені не можу дізнатися! Тато вже збудував план, як вони разом поїдуть на рибалку, а ти так не хочеш нас знайомити!

Але я не слухала її. Голова паморочилась від тіла Пейтона навпроти.

-Добре, мам. Обов'язково скину. Не ображайся, але ми тут снідати збираємося.

-Звичайно, Леслі. Люблю, дзвони мені!

-Добре я теж. Тату привіт. Бувай.

Я повісила слухавку, так само не відводячи погляду від хлопця. Він підійшов до розпилювача роси і вмився. Потім повернувся до тераси, взяв там рушник і тільки коли прибрав його від обличчя, помітив мене.

-Доброго ранку!-крикнув він. У відповідь я махнула рукою і втупилася в телефон, відкриваючи галерею, щоб знайти хоч якесь нормальне фото Коена для мами. Мені дуже не хотілося їх знайомити, адже я розуміла, що не відчуваю до нього потрібних почуттів.

Ось наше селфі всією компанією - не підходить, ось Коен з пляшкою пива - теж не для мами, ось він корчить пики, ось стоїть спиною, ось наше селфі де в нього тільки пів голови видно. Чорт!

-Що робиш? - Долинуло до мене і я різко заблокувала телефон.

-Так, чистила галерею.-Відповідаю я.

-Ти так рано встала.-каже брюнет і сідає поруч зі мною, від чого гойдалка похитнулася.

-Коен зайняв все ліжко.

-Підемо, я дам йому стусана.-сміється у відповідь красень.

Я мовчу.

Не розумію.

Що ж це було вчора? Він забув? Чи вдає що все гаразд? Як мені поводитися?

-Це кава?-Вказує він на мою чашку і я киваю.

Він дістає з кишені пачку цигарок, витягає одну і простягає пачку мені. Я проробляю ті ж рухи і чекаю поки він підкурить, але натомість, він чиркає запальничкою перед моєю сигаретою, я затягуюсь і він різко висмикує її з моїх губ.

-Я ж казав, що так смачніше.-шепоче хлопець, поки я здивовано на нього дивлюся. Він ховає свою сигарету в пачку, продовжуючи палити мою, бере в мене з рук каву і встає з місця.-Палити зранку шкідливо, принцессо.

-Так навіщо куриш?-Відповідаю я.

Щоки спалахують від лагідного слова, яким він мене назвав. Я вже насилу ховаю свій інтерес до нього, що може вилізти мені боком.

-Я не очікував такого.-сміється хлопець і робить ковток з чашки.-Щось я сьогодні не виспався.-додає він і мені стає ніяково і я відвожу погляд, підтискаючи ноги. - Хотілося гарячих обіймів. - Це він додає пошепки і знову робить ковток.

-Хіба у Мілі обійми холодні?-Швидко кидаю я і відводжу погляд у бік дверей. Нікого немає.

-Крижані.-відповідає хлопець і повертає мені чашку.-Як у Коена.

Ці слова б'ють мене по голові, змушуючи нервувати. Я смикаюсь і чашка падає з рук на землю. На щастя, газон рятує її, і вона залишається цілою.

-Що?-Перепитую я, важко дихаючи.

Хлопець піднімає чашку і кумедно сміється.

-Нічого, янгол.

Після своїх слів він кидає недопалок через паркан і повертається до розпилювача роси, обполіскуючи у ньому чашку. Я тільки дивлюся йому в слід і не можу збагнути, що мені робити далі.

Схоже, я зовсім не розумію правил його гри...