2

-Мілі, куди ти закинула соус?-кричав Пейтон із кухні, поки ми з нею накривали на стіл.

-Він у мене! - Крикнув у відповідь Коен, перевертаючи на мангалі сітку з м'ясом.

Заміський будинок Пейтона виявився неможливо крутим, хоч і був дуже крихітним. Маленький дворик з газоном, огороджений низьким білим парканом. На території помістився лише одноповерховий будиночок з терасою, на якій ми власне й поставили стіл. До будинку було прибудовано навіс для машини. Усередині була крихітна кухня, ванна кімната та вітальня з двома розкладними диванами, між якими і стояв цей стіл, поки ми його не винесли. Загалом мені все дуже подобалося!

-Милий, захопи салат із холодильника!-крикнула Мілі. Через хвилину Пейтон уже вийшов на терасу, щось жуючи з тарілкою салату в руках. Він передав її дівчині і діставши з-за вуха свою цигарку попрямував до Коена.

Я простежила за тим, як хлопець підкурив та випустив дим. Так швидко та безтурботно він це робив. Так привабливо ... На секунду мені захотілося стати його сигаретою, щоб його губи торкнулися мене.

Спіймавши себе на тому, що я надто відверто витріщаюсь на хлопця, я відвернулася в бік Мілі.

-Тут просто неймовірно!-ділилася враженнями я. Брюнетка явно не хотіла мене слухати, вона контролювала очима хлопців, не випускаючи зі своєї уваги жодну дрібницю. Їй хотілося бачити все, а от мої розмови їй були нецікаві.

-Як на мене місця мало.-відповіла Мілі.-Треба було їхати до моїх батьків. У них будинок набагато більший, кімнат вистачило б на всіх.

-Що?! - Крикнув Пейтон, почувши нашу розмову.-Тільки не до твоїх батьків! Вони б не дали нам повеселитися!

Хлопці взяли сітку з м'ясом та притягли до столу. Аромат був просто неймовірний, від чого починала текти слина.

-Хіба ми не говорили, що збираємося дуже весело провести час? -посміхнувся Коен, переглядаючись з другом.

-Ти про що?-Не зрозуміла я і ми з брюнеткою теж переглянулися, після чого вона спохмурніла.

-Давай, друже, покажи їм! Другий кинувся туди і дістав якийсь пакунок. Усередині все затріщало.

-О ні! Пейтон, ти ж обіцяв багато не пити! - обурилася Мілі, складаючи руки на грудях.

Весь пакет було забито алкоголем.

Я не знаю причини, через яку Мілі страшенно не любить п'яного Пейтона. Може з цим пов'язана якась історія, а може це просто її ставлення до алкоголю, але особисто я любила брюнета, що випив. Тоді він ставав більш відкритим і мені було легше знайти тему для нашої спільної розмови з ним.

-Та годі тобі!-відмахнувся брюнет.

-Леслі, тобі вино чи пиво?-Звернувся до мене Коен.

-Вино.

-Мілі?

-Вино.

-Пейтон?

-Ром! - Крикнув той і вони дали один одному п'ять.

Ми нарешті сіли за стіл, Коен включив музику на колонці і ми почали дегустувати шашлик.

Година, друга, третя.

Ми навіть не помітили, як потемніло.

Хлопці були зовсім п'яними, що дуже дратувало Мілі.

Коен виніс два пледи, один кинув мені на плечі, другий Мілі.

-Пора б вже постелити.-бурмотіла брюнетка , обіймаючи свого хлопця. Серце від цих дій боляче защеміло.

-Займешся цим?-посміхнувся Пейтон.

-Так може ти допоможеш?

-Ні, я заплутаюся в підковдрі.

-Підемо, я допоможу.-вигукнула я.

-Відпочивай, зіронька, я допоможу Мілі. - Раптом зупинив мене Коен і цмокнув в щоку.

-Мені не складно, дійсно.

-Сиди, мила.-Не погоджувався хлопець. Я лише знизала плечима. Коен завжди намагається мені догодити.

Ці двоє пішли в будинок, а ми з Пейтоном залишилися сидіти один навпроти одного. Було якось ніяково перебувати з ним наодинці. Я не знала як поводитися, куди дивитися, що говорити, адже я теж була не зовсім твереза.

-Як тобі тут?-почав брюнет.

-Дуже мило. Я мрію мати такий же будиночок, в якому зможу проводити вихідні.

-А обстановка?

-Прекрасна. Що може бути краще відпочинку на природі з друзями?-посміхнулася я, щільніше закутуючись у ковдру.

Раптом я відчула ногу Пейтона, поряд зі своєю, він спеціально це зробив. Його гомілка торкнулася моєї, повільно ковзнувши далі.

Моє серце забилося трохи швидше, від чого я зробила глибокий ковток повітря.

-А мені здається, тут є зайві.-тихо вимовив хлопець, підкурюючи.

Я ніби скам'яніла, не розуміючи, чи він правда це сказав чи моя фантазія все намалювала.

-Ти про кого?-насупивши брови запитала я. У відповідь брюнет лише знизав плечима.

-Точно не про тебе, принцесо.

Щоки зрадницьки спалахнули фарбою, чи то від солодкого прізвиська, чи то від грубого голосу, чи від сенсу його слів.

Пейтон випустив дим від сигарети і поклав лікті на стіл.

-Коен без тями від тебе. Каже що ти круто цілуєшся.-Раптом перевів тему хлопець, не даючи мені заспокоїти моє дихання.

Тепер я не знала куди подітися від збентеження. Навіщо Коен взагалі про це комусь розповідає?

-Йому варто було мовчати.-трохи роздратовано відповідаю я, намагаючись не дивитися в очі хлопця, які зводять мене з розуму.

-Згоден. Хтось може захотіти перевірити, чи не бреше він.

Дихати стало важко. Долоньки спітніли. По спині пробігли мурашки. У животі зрадницьки пурхали метелики.

Перед очима почали виринати сценарії найсолодшого поцілунку в моєму житті. Але здоровий глузд подолав усі уявлення. У будинку мій хлопець та дівчина Пейтона, які будь-якої миті можуть вийти. Винна буду я...

-Сподіваюся, ні в кого поки що не виникало таких думок.-відповідаю я і ховаю погляд.-Пригостиш цигаркою?

Ні я не курю. Просто іноді граю роль поганої дівчинки.

-Звичайно, принцесо.-шепоче Пейтон і простягає мені пачку. Я тремтячою рукою дістаю сигарету і запальничку з пачки і підкурюю, але запальничка зрадницьки вислизає з рук і падає на стіл. Хлопець сам її дістає, мило посміхаючись, а потім я відчуваю його другу ногу поруч із моїми.

Спекотно.

Скидаю з плечей ковдру, вдаючи, ніби не розумію, що робить брюнет, і здається йому це подобається.

Він висмикує у мене з рук цигарку і тикає мені свою. Я беру її, не розуміючи навіщо він це зробив і кидаю запитальний погляд.