Розділ 30

Максим. 
Зараз я й сам себе не впізнаю. І хто б міг подумати, що одна людина настільки може змінити моє життя. Тільки через те, що просто появилася в ньому. Змінила мої принципи, звички й навіть думки. 

Я ніколи не страждав від браку уваги з боку дівчат. Та колись для мене існувала лише одна дівчина, Вероніка - моє перше кохання. В яке я поринув з головою. Заради цієї дівчини, я був готовий на все. І навіть тисячі кілометрів які нас розділяли, не були для мене проблемою. Я був готовий, покинути свою сім'ю, друзів і все що я люблю, тільки щоб бути поруч. Та мої старання виявилися марними і неоціненими. 

Коли я, в день народження коханої, прилетів за океану з величезним букетом квітів й золотим кільцем, яке символізувало мою любов й серйозність намірів. То знайшов свою дівчину п'яною та в обіймах іншого. В цей момент мій світ рухнув, і я зневірившись у справжніх почуттях, пішов у розгул. П'янки, гулянки, дівчата на одну ніч, стали моїм стилем життя. І мене все влаштовувало, мені були потрібні розваги та секс, а їм, мої гроші та популярність. 

Я завжди отримував те що хотів. Варто було лише поманити пальцем та дівчата самі прибігали до мене. Це справді були красиві дівчата, зовсім не схожі за зовнішністю та в цей час, всі як одна. Жодна з них не затрималася надовго, тільки тому, що я цього не хотів. 

Та в один день, в моє життя увірвалася, на перший погляд, зовсім не примітна дівчина. І при інших обставинах я б, напевно не звернув на неї жодної уваги. Єдине, що відразу виділяло її з поміж інших, це повна не зацікавленість мною. Більше того, мені навіть здавалося, що вона й зовсім мене зневажає. 

Та чим більше я спілкувався з Настею, тим більше розумів, що не така вона вже й проста, як здавалося на перший погляд. Було в ній щось таке, що притягувало до себе. З кожним днем, все більше й більше хотілося її пізнати. Дивно, та після зустрічі з Настею, я й думати забув про інший дівчат.

Дача Жені стала для мене справжнім випробуванням. Я навіть не міг уявити, що під широким одягом ховається таке тіло. Бачити дівчину в одному купальнику, торкатися  тендітної талії, вдихаючи запах її тіла та не мати можливості зняти його, просто зводило мене з розуму.  Мені здавалося що я в житті ще так нікого не бажав, як в цей момент Настею. Та я тримався з усіх сил, боячись залякати дівчину.

Та як тільки її руки обняли мою шию, і відстань між нами складала декілька сантиметрів. Я більше не міг адекватно мислити. Її губи просто зводили мене з розуму, і мені було просто необхідно відчути їх знову на смак. І ще секунда і вони б, були мої. Якби не друзі, які своєю появою все зіпсували. І сказати що в цей момент я був злий, це нічого не сказати. 

Коли ми уже збиралися додому я звернув увагу, що Настя з Анею повернулися в якомусь дивному стані. І якщо, на рахунок Насті я б ще міг помилитися, оскільки не достатньо добре ще знаю дівчину. То з сестрою вагань не було. В тому, що її щось турбує я був впевнений. Ось тільки мала зараза, розповідати нічого не хотіла. Та не в моїх правилах відступати, і дорогою додому,  мені все ж, вдалося розговорити сестру. 

І те що я почув, мені просто зірвало мозок. Тому, не роздумуючи, я повертаюся в будинок Жені. Дорогою, я звичайно старався вгамувати свою злість, проте дарма. Від уявлення того, що цей козел ліз до моєї дівчинки, мені просто зривало дах. І ані Свят, ні інші друзі не були в змозі мене зупинити. 

Я чудово розумів, що в разі видимих побоїв, до завтрашнього матчу мене не допустять. Та в цей момент мені чомусь було байдуже. Все про що я думав, це набити морду цьому м*даку. Щоб більше і в думках не було бажання наближатися до Насті. 

До тями я прийшов лише тоді, коли друзі відтягли мене від скривавленого Антона. Можливо я трохи й перестарався, та все ж, тепер добре подумає перш ніж чіпати моє. 

- Ти як? - запитує Свят, коли ми вже поверталися додому. 

- Я в порядку! - швидко відмахуюсь уважно слідкуючи за дорогою. 

- І давно це в тебе? - весело запитує друг.

- Ти про що?

- Про Настю..

- Тобто? - не розумію я.

- Питаю, давно втюхався в неї?

- Що? З чого ти взяв? - здивовано запитую - Ти ж, знаєш.... - стараюся пояснити, проте друг не дозволяє цього зробити. 

- Ось тільки не треба мені тут розповідати, що це всього лише гра! Я бачу як ти на неї дивишся! - голосно фиркає хлопець. 

- Свят не придумуй. 

- Я придумую? Та ти ледь Антона не вбив через неї! - серйозно заявляє друг.

- Цей придурок вже давно мене дратує, ось і користуючись моментом провчив його - пояснюю я.

- І Настя тут зовсім ні до чого?

- Ні, ну звичайно через неї також... Та все ж... в цілому ні..

- Що ж ти тоді минулого разу не набив йому морду, коли застукав зі своєю подругою? - не відстає хлопець. 

- Сьогодні за два рази отримав... Це все? - фиркаю, оскільки допит друга вже починає мене дратувати. 

- Ні звичайно. Тоді чому ж, перестав з іншими дівчатами зависати?

- Щоб ніхто не просік що стосунки з Настею це фікція - роздратовано кидаю. 

- Тобто ти хочеш сказати, що через місяць - другий, ви розійдетеся і ти забудеш про Настю, продовжуючи жити наче нічого й не було? 

- Що? Ні! - швидко відповідаю, і тільки зараз розумію що, навіть не хочу думати, про те, що Насті скоро може не бути в моєму житті - Я не знаю! - згодом додаю стискаючи міцніше кермо, і паркуючись біля будинку друга.

- Що й потрібно було довести! - задоволено каже Свят - Ти можеш заперечувати скільки завгодно, та я тебе знаю не перший день. І бачу як змінила тебе ця дівчина. І знаєш, мені подобаються ці зміни - видає друг та виходить з машини.

Слова Свята ще довго крутилися в моїй голові. Я й сам не міг розібратися у своїх почуттях. Після Ніки я пообіцяв собі, що не впущу жодну дівчину у своє серце. Як на мене, то так й справді набагато легше жити. І тут,  ні звідки, в моє життя увірвалася Настя, яка змінила всі мої погляди на дівчат та глибоко засіла в голові. Та я впевнений що це тільки тому, що останнім часом, ми багато часу проводимо разом. Так би мовити, загралися в кохання. Я ж не міг в неї закохатися, чи все ж таки міг?