Розділ 26

- Аня, ти думаєш, у нього ще залишилися почуття до тієї дівчини? — невпевнено питаю, і чомусь дуже боюся почути слово "так". 

— Ой, Настя, ти що? Звичайно ж ні! — швидко заперечує Аня, ніби відганяючи саму думку. 

— Але ж це була його перша любов… чому б ні? — сама не помічаю, як всередині підіймається неприємне відчуття. Чому мене це так зачіпає? 

— Розумієш, після того випадку Ніка ще багато разів приїжджала, намагалася його повернути. Але він навіть слухати її не став, — серйозно каже Аня. Потім хитає головою й додає з усмішкою: — Настя, не думай про це. Ніка — у минулому. Я ж бачу, що зараз він любить тільки тебе! 

Вона торкається моєї руки, і я автоматично посміхаюся у відповідь. Цікаво, що такого наговорив їй Левицький, що вона повірила в його любов? 

— І взагалі, я дуже рада, що ви разом. Ви чудова пара, — щиро додає Аня. 

Її слова змушують мене відчути ніяковість. Вона така щира, а я... я дивлюся їй в очі й брешу. Від цього стає гидко. 

Раптом дзвонить телефон. Я швидко дістаю його з сумочки та бачу ім'я на екрані. Левицький. 

— Алло? 

— Привіт. Ти де? 

— З твоєю сестрою, в кафе. 

— О, це добре. Тут така справа: Женя запрошує нас до себе на дачу. Закругляйтеся, я за годину вас заберу. 

— Що? Яка ще дача? Макс, ми так не домов...— 

Я вчасно згадую, що поруч сидить Аня, яка уважно слухає кожне моє слово. 

— Настя, я теж не планував, — швидко виправдовується Левицький. — Жека тільки-но подзвонив. 

— Макс, давай без мене… 

Та не встигаю договорити, як Аня різко вихоплює телефон із моїх рук. 

— Привіт, братику! Що там за двіж намічається? Ооо, серйозно? Звичайно, ми будемо! — запевняє вона, поглядаючи на мене. — Ні, не треба нас забирати, самі доберемося. Окей, тоді до зустрічі! 

Вона віддає мені телефон і, не залишаючи вибору, заявляє: 

— Доїдай десерт, і будемо збиратися! 

— Вибач, але я, мабуть, не поїду, — кажу невпевнено. Якщо чесно, у мене жодного бажання їхати. 

— Ой, припини. Це ненадовго! Знала б ти, яка в Жеки дача: сауна, джакузі, басейн — усе в нашому розпорядженні.  Крім того, там буде багато знайомих тобі людей.  

— Я розумію, але… 

— Але? Ти що, залишиш мого братика самого? Тим більше Стерво - Віка теж там буде.

— Я йому довіряю, — спокійно відповідаю, оскільки розумію, що це всього лише провокація, з боку дівчини. 

— Ну Настя, не залишай мене саму! — починає скиглити Аня. — Мені потрібна твоя підтримка! 

— Аня, це нечесно. Ти тиснеш на жалість. 

— Ну будь ласка-а-а-а, — дівчина дивиться на мене очима кота зі "Шрека". — Крім того, Максу буде приємно, що ти погодилася. 

Я важко зітхаю. Мені дійсно зовсім не хочеться їхати, але відмовити Ані я не можу. 

Вийшовши з кафе, ми спершу зайшли до неї додому. Аня швидко перевдягнулася у щось зручніше, схопила рюкзак і викликала таксі.

Дорога не була довгою, всього двадцять хвилин за містом. Машина зупинилася біля великого й неймовірно красивого будинку. Біля воріт нас зустрів хазяїн. Він привітався та провів нас на заднє подвір'я. І тут було не менш вражаюче: ландшафтний дизайнер створив справжній шедевр. Ми зайшли в просторе приміщення з панорамними вікнами, високими стелями небесного кольору та теплою кам'яною підлогою. В центрі залу стояв великий басейн, по боках — лежаки. Мені здавалося, що я потрапила в розкішний курортний комплекс, як у тих місцях, що я бачила тільки по телевізору. 

- Ну що, дівчата, я сподіваюся, ви взяли купальники, бо сауна нас вже чекає, — весело підморгнув Женя. 

- Що? Яка ще сауна? — не приховуючи своїх емоцій, запитала я, переводячи погляд на Аню. — Я думала, будуть просто шашлики... 

- Настунь, якби я сказала правду, ти б точно не погодилася, — винувато прощебетала дівчина. 

- Настя, ти чого? Трохи розважимося, відпочинемо, — весело додав Женя, обнімаючи мене за талію. 

- Ти б так, не клеївся до чужих дівчат. А то не подивлюсь, що ти хазяїн будинку і мій друг! — позаду почувся знайомий голос. Я швидко повернула голову й завмерла від побаченого.

Левицький якраз виходив з басейну, лише у червоних плавках, та з оголеним торсом. І це був момент, коли я почувалася наче на зйомках фільму. Широкі плечі, чітко виражені м'язи на руках, що випирали при кожному його русі, рельєфні кубики та підтягнутий живіт, по якому стікали капельки води. На кілька секунд я просто залипла, не знаходячи в собі сили відвести погляд від нього. 

- Привіт, кохана! — весело сказав Макс, притягуючи мене до себе й ніжно цілуючи в губи. Від його дій мене кинуло в жар, і здається, моє обличчя стало червоним. 

 Так Настя, тримай себе в руках! — намагалась я заспокоїти себе. 

— Спокійно, Ромео, ніхто не ризикне підкатувати до твоєї дівчини, — сміючись, сказав Женя, піднімаючи руки вгору й відходячи від мене. 

- Я теж так думаю! — задоволено додав Левицький, притискаючи мене сильніше до себе. 

- Гаразд, дівчата, ви можете переодягнутися ось тут, — запропонував хазяїн будинку, вказуючи на одну з дверей. 

- Взагалі-то, я не маю з собою купальника, — задоволено кажу, навіть не стараючись приховати свої емоції. 

- Не переживай, я взяла й для тебе. Розміру нас  один, думаю, тобі підійде, — весело сказала Аня, показуючи на свій рюкзак. Я ледь не застогнала від досади. Мені дуже не хотілося розгулювати напівголою перед Левицьким і його друзями. 

До нас підійшли Саша з Лесею та Вікторія. Дівчата були в купальниках: Леся в чорному закритому, а Вікторія — в роздільному жовтому з блискучими паєтками, який мені здавався занадто відвертим. Саша теж був у плавках, видно, що вони нещодавно вийшли з води. 

- Привіт, — стримано кинув Саша. 

- Привіт, дівчата, рада вас бачити, — весело сказала Леся. — Швидко перевдягайтеся і йдемо в сауну, вона просто бомбезна! 

- Так, звісно. Ми швидко, — сказала Аня, потягнувши мене за руку до дверей. 

- Аня, зараз мені хочеться тебе вбити, — випалила я, як тільки двері за нами зачинились.