Розділ 26

- Аня, ти думаєш у нього ще залишилися почуття до тієї дівчини? - не сміливо запитую, і чомусь дуже боюсь почути слово - так.

- О, Настя. Ти що? Звичайно ні - поспішила заспокоїти мене дівчина. 

- Ну якщо це й справді була така любов... то чому б ні? - ловлю себе на думці, що мені не приємно думати про це. Що зі мною? Чому я так реагую?

- Розумієш після цього випадку, Ніка ще багато раз приїжджала сюди та намагалася помиритися з Максом. Та він її навіть слухати не став - серйозно каже Аня - Настя, не думай про це, Ніка в минулому. Я ж бачу що Максим зараз любить тільки тебе! - додає дівчина торкаючись моєї руки, я у відповідь теж посміхаюсь. Цікаво, що Левицький їй такого наплів, що вона повірила в його любов?

- І взагалі, я дуже рада що ви разом. Ви дуже гарна пара - щиро каже дівчина, і від цих слів мені було ніяково. 

А ще мені чомусь захотілося, щоб це було правдою. Та, на жаль це не так. І найгірше було те, що Аня була зі мною такою щирою та доброю, а я дивлячись в очі обманюю її. Боже, що я за людина? Ненавиджу себе за це. Нашу розмову перервав телефонний дзвінок. Я швидко дістала телефон з сумочки та глянула на екран. Дзвонив Левицький. 

- Алло.

- Привіт. Ти де?

- З твоєю сестрою, в кафе.

- О, це добре. Тут така справа, нас Женя запрошує до себе на дачу. Так що закругляйтеся, я через годину вас заберу.

- Що? Яка дача? Левицький ми так не домов..... -  вчасно згадую, що поруч сидить Аня, й уважно слідкує за нашою розмовою.

- Настя, я теж нічого такого не планував. Жека раптово зателефонував та запросив - виправдовується хлопець. 

- Макс, давай без мене... - та не встигаю я завершити речення, як Аня вириває з моїх рук телефон та сама починає говорити з братом. 

- Привіт братику, що там за двіж намічається? Ооо, справді? Звичайно ми будемо - запевняє дівчина поглядаючи на мене - Ні, ми самі доберемося. Ок, тоді до зустрічі. 

- Значить так. Доїдай свій десерт та будемо збиратися! - серйозно заявляє Аня, віддаючи мені телефон. 

- Вибач, але я напевно не поїду - я і справді не мала жодного бажання туди їхати. І хоча при першій зустрічі, друзі Макса прийняли мене доволі тепло. Все ж, біля них я почувала себе, не надто комфортно. 

- Припини. Ми не на довго. Знала б ти, яка в Жеки крута дача. Сауна, джакузі, басейн - все в нашому розпорядженні. Крім того, там буде багато знайомих тобі людей. 

- Я розумію, та на цей раз без мене. А ви з Максом поїдьте, відпочиньте. 

- І ти не боїшся залишити мого братика самого? Стерво-Віка теж там буде.

- Я йому довіряю - на секунду я все ж задумалась, та потім зрозуміла, що це всього лиш провокація з боку дівчини.

- Ну Настя, не залишай мене саму - почала стогнати дівчина - Мені зараз потрібна твоя підтримка.

- Аня, так не чесно, ти давиш на жалість. Крім того, це твої друзі, сама ти там точно не будеш.

- Ну прошу тебе, ми не надовго - просить дівчина дивлячись на мене очима кота, з мультфільму Шрек - Крім того, Макс теж буде радий, що ти погодилася.

Я дуже сильно не хотіла туди їхати, та відмовити Ані, я не змогла.Вийшовши з кафе ми спочатку забігли до Ані додому, вона жила неподалеку. Дівчина перевдяглася в більш зручний одяг, та захопивши рюкзак, викликала таксі.

Дорога була не довгою, за містом хвилин двадцять. Машина зупинилася біля великого й неймовірно красивого будинку. Біля воріт нас зустрів хазяїн будинку. Хлопець привітався та провів нас на заднє подвір'я. Там було не менш красиво. Мушу визнати, що ландшафтний дизайнер пропрацював на славу. Ми зайшли у велике приміщення з панорамними вікнами, високі стелі небесного кольору та теплою кам'яною підлогою. По середині залу знаходився великий басейн, по боках стояли лежали. Мені здавалося, що я потрапила у відпочинковий комплекс, які я до речі бачила лише по телевізору. 

- Ну що дівчата, я сподіваюся ви купальники взяли зі собою, бо сауна нас вже чекає - підморгуючи весело видав Женя.

- Що? Яка ще сауна? - не приховуючи своїх емоцій, запитую переводячи погляд на Аню - Я думала будуть просто шашлики..

- Настунь, якби я сказала правду, ти б точно не погодилася - винувато прощебетала дівчина. 

- Настя, ти чого? Трохи розважимося, відпочинемо - весело додає Женя обнімаючи мене за талію.

- Ти б так, не клеївся до чужих дівчат. А то не подивлюся, що ти хазяїн будинку і мій друг! - позаду почувся знайомий голос, швидко повертаю голову та завмираю від побаченого. 

Левицький якраз виходив з басейну, з оголеним торсом, лише в плавках червоного кольору. І здавалося наче я потрапила на зйомки фільму. Широкі плечі, чітко промальовані м'язи на руках, які випирали при кожному його русі. Рельєфні кубики та підтягнутий плоский живіт по якому стікали капельки води.  На декілька секунд я просто залипла на ньому, не знаходячи в собі сили відвести погляд від хлопця.

- Привіт кохана! - весело каже Макс притягуючи мене до себе й ніжно цілуючи в губи. Від таких дій хлопця мене кинуло в жар, і здається моє обличчя залилося фарбою - Так, спокійно Бондаренко, тримай себе в руках - заспокоювала себе в голові. 

- Спокійно Ромео, ніхто не ризикне своїм здоров'ям, підкатувати до твоєї дівчини - каже Женя піднімаючи руки в гору та відходячи від мене.

- Я теж так думаю! - задоволено каже Левицький, притискаючи мене сильніше до себе. 

- Гаразд, дівчата ви можете перевдягтися ось тут - запропонував хазяїн будинку, вказуючи на одну з дверей.

- Взагалі то, я не маю з собою купальника - задоволено видаю.

- Не переживай, я взяла й для тебе. Розмір у нас один, думаю тобі підійде - весело каже Аня, показуючи на свій рюкзак. Від досади я ледь не застогнала. Мені дуже сильно не хотілося розгулювати на пів голою, перед Левицьким та його друзями.