Розділ 21

Суботній ранок завжди хороший. Особливо коли ти прокидаєшся у своєму великому і комфортному ліжечку. І об одинадцятій годині, що не мало важливо. Як ви встигли помітити я ще та соня. 

Цілу ніч мені снився наш поцілунок з Левицьким, але уві сні ми справжня пара і Макс признається мені в коханні, словом повна фігня. Впевнена що Макс жодного разу про цей поцілунок навіть не згадав. Не розумію чому тоді я так на цьому зациклилася, я весь час думаю про те, що сталося. Не дивно, що він мені сниться. 

- О, привіт доню. Ти вже проснулася! Як спалося? - запитує мама, як тільки я заходжу на кухню. 

- Доброго ранку. В дома завжди добре - весело посміхаюся та сідаю за стіл - Що в нас сьогодні на сніданок?

- Вівсяна каша та сирники з абрикосовим варенням - весело відповідає мама - Як в тебе справи? - запитує мама подаючи мені сніданок та сідаючи поруч. 

- Все добре - швидко відповідаю  та беруся за кашу. 

- А, як щодо хлопців? Може хтось появився? - не сміливо запитує родичка. 

О ні, тільки не це - прокотилися в моїй голові. Я страшенно не люблю такі розмови. Так вже склалося, що з мамою я ніколи не ділилася своїми переживаннями та проблемами стосовно хлопців. Та й взагалі вона мало знала про них, а про мої нові стосунки часто дізнавалася від сусідки, тітки Гані. Яка не спить по ночах та завжди знає хто, коли і з ким приходить додому. Жінка живе сама, тому її дуже цікавить життя інших людей, тобто сусідів. 

Я не можу сказати, що в мене погані стосунки з мамою. Я звичайно дуже сильно її люблю, та вона ніколи не була мама-подруга. Не знаю чому так склалося. Я завжди дивувалася й часом заздрила подругам які могли ділитися з мамою всіма своїми переживаннями. Часом хотілося почути чиюсь розумну пораду. Та я навчилася справлятися зі своїми проблемами сама.

Звичайно час від часу вона цікавилася моїми стосунками з хлопцями. І я поверхнево розповідала їй, щоб вона не ображалася. До прикладу, про стосунки з Марком вона знає, що ми розійшлися, а вже потім він почав зустрічатися з Яною. На питання, чому розійшлися? Я відповіла банально - не зійшлися характерами. А про мої стосунки які були під час навчання, мама взагалі нічого не знає.

Зараз вона дуже хвилюється стосовно того, що всі мої подруги мають хлопців, а я сама. І час від часу намагається провести зі мною бесіду, чому я нікого собі не можу знайти. Вона думає, що я занадто перебірлива, тому кожного разу намагається пояснити що ідеальних хлопців немає. І завжди потрібно вибрати з того, що є. Не один раз вона намагалася нав'язати мені компанію, синів її подруг. Що мене дуже дратувало. І ось зараз я розумію, що настав ще один такий день. 

- Мам, ну ти знову за своє? - випалюю не задоволено.

- А що я такого запитала? - обурюється вона.

- Давай не будемо про це?! - з надією прошу.

- Я всього лиш хочу знати, як в тебе справи з хлопцями. Чи ніхто не появився? - серйозно каже мама.

- Ні. Задоволена?

- Справді? - недовірливо запитує вона - А я ось вчора в магазині, зустріла тітку Таню і вона казала, що Яночка розповідала, що на дні народженні в Іри ти була з хлопцем. І доволі симпатичним і харизматичним - швидко видала мама і серйозно глянула на мене.

Від почутого я відкрила рот, моєму здивуванню не було меж. Ну Янка, язик як помело, як же я її ненавиджу. І чого вона весь час пхає свого носа, куди її не просять, ще й мама все розповідає!!

- І довго я ще маю дізнаватися про твої хлопців від інших людей? - незадоволено запитує мама.

- Це просто знайомий - швидко виправдовуюся, допоки мама не напридумувала собі лишнього.

- Наскільки знайомий? Хто він? 

- Мам, це хлопець з універу. Ми просто друзі! - пояснюю я.

- А ось Яні так не здалося!

- Це все що я можу тобі сказати! - серйозно відповідаю - Дякую за сніданок! - кажу та швидко виходжу з кухні. 

Можливо мати й образилась на мене, але що я повинна була відповісти? Що це хлопець за домовленістю? Що вона тоді про мене подумає? Я звичайно розумію її переживання. І чесно признатись, що сама б хотіла серйозних стосунків. І якби такі були, то я б обов'язково розповіла мамі. Та на жаль в цьому випадку розповідати нічого. І ось, знову хороший настрій коту під хвіст. До слова практично усі наші розмови такого роду завершуються сваркою. І щоб якось себе відволікти, беруся за прибирання. 

У вечері як звичайно збираємося з друзями в клубі. І на моє здивування, практично всі розмови були про Левицького. Особливо зацікавлена була Яна. В її голові не могло вкластися, як я могла зацікавити такого хлопця. Як не крути та Левицький, сильно зачепив дівчину. Я ж користуючись можливістю, в усіх фарбах світу розмальовувала наше прекрасне і не земне кохання з Максом. 

Єдиний хто зовсім не брав участі у розмові це Марк. Він сидів в самому кутку з незадоволеною фізіономією. Мене ж ця ситуація дуже веселила. Так приємно було спостерігати за заздрісними поглядами Яни і злим Марком. Чому злився колишній я справді не розуміла, проте це було приємно. 

В кінцевому результаті, я зробила висновок, що погодитися на пропозицію Левицького й представити його як свого хлопця, було найправильніше рішення за останніх декілька років.

Усю неділю я готувала домашні завдання. В п'ятницю я прогуляла, тому завдань для здач у мене побільшало. Я вирішила не відкладати до останнього й ближчим часом закрити всі недоздачі.

В понеділок був важкий день. Перша пара пройшла просто жахливо. На здачі семінару з Права викладачка, спочатку валила всіх під ряд питаннями не по темі. А після того, як Артур, мій одногрупник зробив зауваження, вона просто озвіріла. І зробила тести, яких напевно не здасть ніхто. Оскільки всі завдання які там були, я бачила вперше, а я на хвилиночку вчора готувалася.

Тому після пари ми всією групою у пригніченому настрої сиділи в холі на другому поверсі та чекали наступної пари. Кожен займався своїми справами, хлопці обговорювали спортивні новини, дехто сидів в телефоні. Дівчата підправляли макіяж, інші обговорювали симпатичних хлопців. Були й ті, що повторювали матеріал, який задавали до дому. Машу викликали в деканат, Іра з Мар'яною пішли в туалет, тому мені не залишилося нічого кращого ніж, теж повторити тему.