Розділ 16

- І так. Я тебе уважно слухаю! - серйозно заявляє Маша сідаючи за парту й уважно дивлячись на мене.

Чорт, зовсім забула про неї. Ну і що я повинна їй відповісти? Зараз в моїй голові каша та як на зло жодної хорошої думки.

- Ти про що? - вдаю наче не розумію про що мова. 

- Блін, Настя припини, я пів ночі не спала. Давай уже розповідай що в тебе з Максом! - а подруга здається починає злитися.

- Немає що розповідати! Я йому просто допомогла з математикою! - випалюю перше що приходить в голову. Розумію, що подруга явно чекала на іншу відповідь, про те, більше розповісти не можу. 

- Щось я сумніваюся, що Левицький усіх хто йому допомагає по навчанні, підвозить додому?- підозріло каже дівчина, не зводячи з мене погляду. 

- Маша, припини! - нервово бурмочу. 

- А що? Ще скажи що між вами нічого немає? - серйозно запитує дівчина. А я знову не знаю що відповісти. Хотілося б, сказати що ні, та плітки у нашому універі розлітаються зі швидкістю світла, тим більше якщо це стосується Левицького. А слово - так, просто язик не повертається сказати.

- Я не знаю. Серйозно, все так.... заплутано! - кажу важко видихаючи.

- Настя! Але це ж Левицький! - шепоче на вухо подруга. - Мрія усіх дівчат, не будь дурепою..

- Так все. Давай закриємо цю тему! - серйозно кажу і на моє щастя, в кабінет якраз зайшов викладач, тому на цій ноті довелося закінчити.

Крім того, зараз моя голова була забита зовсім іншим. Всі думки були про сьогоднішній вечір. Сама думка про знайомство з друзями Левицького, наводили на мене якийсь мандраж. Одне діло знайомити його зі своїми друзями, через що я до речі, теж хвилювалася. А тут, я одна, серед зграї золотої молоді. І щось мені підказує, що не всі будуть раді мене бачити.

Я до останнього сподівалася, що плани зміняться і нікуди не доведеться іти. Проте, всі мої надії розбилися вщент, коли на фізкультурі підійшов Левицький та нагадав про сьогоднішній вечір. І попередив що забере мене о дев'ятій.

До вечора я не могла знайти собі місця, мені дуже не хотілося підвести Макса. Тому доводиться брати себе в руки, та з не великою охотою, іти збиратися.

Сьогодні я вирішила особливо не старатися з образом, мені не хотілося, щоб склалося враження наче я серйозно готувалася до сьогоднішнього вечора. Тому я вирішила одягнути голубі джинси, легеньку футболку чорного кольору з вирізом на спині, та зверху накинула світлий піджак. А взула я, туфлі-лодочки на високому каблуці, чорного кольору. Нанесла легкий вечірній макіяж і просто розпустила волосся. В загальному своїм образом я була задоволена. 

- Ну і куди ти дівчино намилилася? - з посмішкою запитує Оля.

- З друзями ідемо в клуб - впевнено відповідаю. 

- З друзями? Чи може з другом? Часом не з тим, з яким вчора гуляла до пізнього вечора? - підморгуючи запитала дівчина. 

- А ми до речі, вчора зробили тобі чай, чекали на тебе, а ти пішла гуляти - додала Наталя, не даючи мені нічого відповісти.

- Вибачте, це вийшло випадково! Я не планувала нікуди йти.

- І хто він? - зацікавлено питає Оля - Ми його знаємо? - засипає запитаннями дівчина та на щастя, я не встигаю нічого відповісти, оскільки на телефон приходить смс від Макса:

" Чекаю на тебе в низу "

Я полегшено видихаю, розуміючи,  що розмову з дівчатами доведеться відкласти.

- Вибачте дівчата, мушу бігти. Поговоримо завтра! - задоволено видаю і вибігаю з кімнати.

На вулиці відразу помічаю хлопець, Макса як і  його авто, просто не можливо не помітити. Хлопець був одягнутий у світлі рвані джинси та чорну футболку, через яку чудово видніло красиве, рельєфне та накачане тіло. Побачивши мене Левицький широко посміхнувся і першим привітався. 

- Привіт, чудово виглядаєш! 

- Привіт. Дякую! - коротко відповідаю, і що сили намагаюся вдати рівнодушність від компліменту хлопця. 

- Хвилюєшся? - запитує хлопець, коли ми вже сиділи в машині.

- Трохи! - не впевнено відповідаю. 

- Все буде добре! - заспокоює Макс, весело посміхаючись.

- Сподіваюся! - тихо кажу, не поділяючи хорошого настрою хлопця. 

- До речі, поки не забув! - раптом каже Макс і повертаючись, дістає з заднього сидіння чорну квадратну коробку з червоним бантом - Це тобі!

- Це що? - збентежено питаю розглядаючи коробку. 

- Моя подяка! 

- За що? - здивовано запитую. 

- За допомогу з математикою! - коротко кидає хлопець - Доречі, могла би й попередити, що ти не тільки красива, але й розумна! - несподівано додає Макс, кидаючи на мене веселі погляди.

- Завдання й справді не були важкі! - тихо кажу та стараюся не показувати наскільки мене зачепили слова хлопця. Думка про те, що він вважає мене красивою заставляє мене червоніти - Так звідки ти дізнався? - згодом запитую, трохи відійшовши від шоку.

- Вибач, та  я своїх інформаторів не здаю! - знизуючи плечима відповідає хлопець. 

- Що там? - запитую, переводячи погляд на коробку.

- Поглянь. Сподіваюся тобі сподобається!

Я обережно відкриваю коробку і заглядаю в середину. А там, вся коробка наповнена солодощами - різні види шоколаду, Ferrero Rocher та Raffaello, та багато інших цукерок і всякі різні смаколики, і що найголовніше Nutella - це моя любов. В принципі там були зібрані, всі мої улюблені солодощі. І тут в моїй голові закралася думка, що підозріло часто Левицький вгадує мої уподобання та смаки. Щось тут не чисто!

- Дякую звичайно. Та не варто було!  

- Це тобі дякую, за допомогу! - каже хлопець мило посміхаючись. 

- Звертайся! 

Згодом, Макс почав розповідати мені про своїх друзів, і я навіть не замітила як швидко ми прибули в потрібне місце. 

Вийшовши із машини я помітила, що до нас наближається хлопець. Високий блондин, міцної тілобудови, з голубими очима і дуже милою посмішкою. Такий хлопець, точно би сподобався Бурулі, до речі треба буде їх якось познайомити. Раніше я його вже бачила з Левицьким, при нашій першій зустрічі та на фізкультурі. І якщо, я правильно зрозуміла то це Свят, хлопець який і втягнув мене в цю історію. Він до речі, єдиний з його друзів, хто в курсі цієї авантюри.