Розділ 8

Ми вийшли з універу і поїхали в торговий центр. Довго блукали по ньому, я ніяк не могла визначитися, що купити. Та все ж, мій вибір впав на сумочку клач червоного кольору. Задоволені покупкою, ми зайшли в піцерію, оскільки обоє були вже голодні. Замовили одну велику піцу з куркою, грибами, помідором, кукурудзою та подвійним сиром, та сік, я мультивітамінний, а Наталка томатний. Поки ми чекали на наше замовлення я розказала Бурулі, хто має бути на святі в Іри, і вона звичайно замітила як потух мій настрій.

- Слухай, так може дійсно прийди з кимось - пробує втішити мене подруга. 

- Наталя, з ким? 

- Ну ось, би не відшила Макса, попросила б його сходити. Там би твоя Яна з придурком Марком, ядом подавилися.

Я звичайно це представила, і чесно кажучи Левицький був би ідеальною кандидатурою, та не думаю що він би на таке погодився. Та й чесно кажучи, я б про таке і не просила. 

- Ага, бачила я твого Макса сьогодні на другому поверсі, обжимався там з якоюсь дівицею. Ні, такого щастя мені не треба. 

- Слухай, а може Ваню попроси, він теж так нічого виглядає і на інших кидатися точно не буде - задоволена собою запропонувала дівчина. 

- А це варіант. Спитаю сьогодні в нього, чи немає планів на вихідні - ця ідея не погана, Ваня би й справді підійшов на роль мого хлопця, а ще він великий юморист.

Ми смачно поїли й задоволені поїхали в гуртожиток. 
Ввечері коли прийшли хлопці, ми з Ванею вийшли в коридор.

- Слухай, які в тебе плани на вихідні? - з далека почала я.

- Еее, ну в Карпати збираємося групою, хотів до речі тобі запропонувати. А що? - поцікавився хлопець. 

- Чорт, не вчасно ти зі своїми Карпатами !- роздратовано пробурмотіла.

- Так що сталося? - схвильовано запитав хлопець. І я довго не думаючи, вилила всю історію. Він звичайно був в курсі про Марка та Яну, тому швидко зрозумів мене.

- Дійсно шкода, що так вийшло. Нуу може, тоді я не поїду - трохи розчаровано запропонував хлопець. 

- Ні, ти що? Все в порядку, нічого не треба скасовувати. Я просто запитала! - відповіла намагаючись посміхнутися, хоча в середині горіло велике розчарування. 

- Так давай, підберемо тобі когось іншого, вибирай хто подобається? Я переговорю і вирішимо це питання. 

- Єна Сомерхолдера, будь ласка - відповіла і почала реготати. Ваня спочатку напружився, ніби намагався згадати хто це. А потім почав сміятися разом зі мною.

- Думаю тут і мої зв'язки не допоможуть. 

- Забий, якось переживу цей вечір, не вперше. - гірко посміхнулася і додала - Пішли фільм дивився. 

Ось так, напевно це все ж був дурний задум. А й справді? Що я парусь? Головне не звертати на них уваги. Може ще і когось там закадрю. Заспокоювала себе, коли вже лежала на ліжку, ще трохи покрутившись все ж лягла спати. 

Середа пройшла швидко, пари були легкі, Левицького сьогодні на щастя не бачила, сходила на перев'язку до медсестри та пішла в гуртожиток. Морально настроюватися на завтрашню фізру. 

Зранку я встала в поганому настрої, цілу ніч мені снилися кошмари. Дівчата казали що я навіть кричала увісні. Ще й проспала першу пару. Якби не Буруля, спала б, я собі квітонька напевно до обіду. Прийшла на половину першої пари, Машка прикрила, сказала що я на перев'язку пішла. За що я їй потім дуже дякувала. 

Чесно признаюсь на фізкультуру йшла з великою надією, що сноба сьогодні не буде. Та удача на жаль була не на моїй стороні. Їх гоп-компанію було чути за кілометр. Після построю, переклички та бігу, я зійшла з поля і сіла на лавку, розминку мені зарано ще робити. Там вже сидів Стьопа, йому літом робили операцію на апендицит, тому займатися не можна. Ну звичайно Левицький при кожній можливості, кидав цікаві погляди на мене, а то і підморгував. Я ж старалася не реагувати і вдавати вигляд, що не помічаю його. Та на щастя, його викликали в деканат і він більше мені очі не мозолив.

Після розминки Ігор Степанович повідомив, що сьогодні ми здаємо норматив по качаню пресу. Оскільки дві групи, норматив здавали по двоє, щоб було швидше. На п'ять, хлопцям за хвилину потрібно було зробити 55 раз, дівчатам 45. Викладач дав мені вибір, чи здавати сьогодні норматив чи наступного разу,  у зв'язку з травмою руки. Але прес для мене не проблема, оскільки я вже близько двох років по вечорах займаюся. Тим більше рука мені заважати не буде, я погодилася здавати сьогодні. Та спершу викладач попросив записувати результати студентів по нормативу в його блокнот. 

Я ж нареготалася з дівчат які навіть 20 раз не можуть зробити. І на моє велике здивування були й хлопці які теж, з тяжкою бідою робили цю вправу. А що я дивуюся, в школі в класі так 8-9, я теж не могла зробити і двадцяти раз, тоді вчитель присоромив мене, при цілому класі. З того дня, я почала займатися, чому щиро рада. Мій підтягнутий животик тому підтвердження. Під кінець пари сноб все ж, прийшов. Ну і чого питається? Я вже й забула про нього.

- І так хто в нас ще залишився? - питає викладач переглядаючи списки студентів - З архітекторів тільки Левицький. А економісти ? Сьопа...?

- У мене звільнення! - швидко відповідає хлопець. 

- А точно я забув. Так тоді, з хлопців все. А з дівчат - Бей?

- Ооо, ні, я сьогодні не буду, мені не можна, 'ці дні' самі розумієте. - про торохкотіла дівчина. В натовпі пройшов смішок. 

- Ну ясно. - з посмішкою видав викладач - Тоді Бондаренко? - і переводить погляд на мене. 

- Я що, здаватиму норматив з дівчиною? - здивовано запитав Макс.

- Щось не так? - питає Ткач

- Ні? Просто не цікаво? - фиркнув хлопець. 

- А що боїшся програти? - питаю з посмішкою. 

- Кому? Тобі? - хмикнув хлопець і сів на мат, тим самим показуючи, що готовий.

- Я б на твоєму місці не був такий певний - каже викладач, а тоді додає - Настя, займай місце!