Розділ 2

Забігаючи в приміщення, ми мовчки біжимо в жіночий туалет, час від часу поглядаючи назад, чи ніхто нас не наздоганяє. Тільки після того як двері туалету зачиняються за нами, ми переводимо подих і дивлячись один на одного, починаємо дико сміятись. 

- Настя, що це було??? - перевівши подих і відійшовши трохи від сміху, запитує Буруля..

- Не знаю... але відчуваю що добром це не закінчиться. - відповідаю і в ту ж хвилину, хороший настрій як рукою знімає. - Ти краще скажи, коли ти вже навчишся стояти за себе? Я звичайно рада допомогти, та я не завжди буду поруч..!

- Блін, Настя, повір, Левицькому не те що я... половина нашого універу, слова б лишнього не сказала - а потім ще трохи подумала і додала - Якщо не весь. Я одного разу бачила, як в коридорі Ігор Кос з будівельного, випадково штовхнув Макса, то той мало не прибив його, а Кос тільки вибачався і навіть слова не сказав, хоча ти знаєш що він далеко не щиглик, і постояти за себе може, не те що я... - виправдовувалась подруга, а тоді додала - А те, як ти з ним говорила, він здається і сам такого не чекав. Чесно.. В один момент я думала він тебе приб'є... 

- Нічого він би мені не зробив... - видала як на пару. - А ось ту плюху, думаю він мені не подарує...- зітхнувши додаю, згадуючи його вираз обличчя після удару. Буруля на секунду насупилась, а потім її губи розпливаються в широкій посмішці...

- Настя..., ти цілувалася з самим Максимом Левицьким! Здуріти можна!

- Не я цілувалася, а він мене поцілував. Повір, це різні речі - відповідаю знервовано, а тоді переводжу погляд на велику пляму від кави, яка красується на сірому худі подруги та частково на джинсах. - Давай спробуємо, відчистити пляму...

- Я не думаю, що нам вдасться це зробити. - зітхає дівчина, оглядаючи масштаби катастрофи - Я краще збігаю, перевдягнуся. Час ще є... І до речі - подруга посерйознішала, і підійшла ближче. - Дякую тобі, ти дуже багато для мене робиш.. - а потім міцно обняла мене. Я посміхнулася і зробила теж саме.

- Завжди рада допомогти, звертайся!

Буруля побігла переодягатися, а я пішла дивитися на розклад, щоб дізнатися, де зараз пара. На всякий випадок, зробила фото. Поки йшла до аудиторії, зловила себе на думці, що весь час оглядаюся по сторонам, боячись десь зустріти Левицького.. Клас, це тепер так завжди буде? Те що він не пробачить мені цього ляпаса,  я не сумнівалась. Ну що ж Анастасія Бондаренко, як каже тато, " після бою руки не махають ". Будь що буде. 

- Настьона привіт, рада тебе бачити? як канікули пройшли? - від моїх роздумів мене відірвала Маша, наша староста. Не висока, трохи пухла дівчина з синіми очима і світлим волоссям.

- Привіт Маш, я теж скучила. Все ок, ти як?

- Ой, я класно, знайшла собі на кінець, нормально мужика - замріяно розповідає дівчина - Цього року я надіюсь ми також разом сидимо? - питає вже з серйозним виразом обличчя. 

- Звичайно, куди я від тебе дінусь. - відповідаю сміючись - Ну ходи, розкажеш мені про свого нормально мужика. 

Коли ми зайшли в аудиторію, уже практично всі були на своїх місцях. В нашій групі було двадцять людей, дев'ять хлопців та одинадцять дівчат, ну і як в любий іншій групі у нас не обійшлося без пафосних та мажорних, ботанів, пофігістів та просто нормальних людей. Себе з Машкою я відношу до останньої групи. Ми з усіма привіталися і зайняли свої місця. Потім до нас підсіли Іра і Мар'яна, і ми почали ділитися враженнями про літо. Ми дружимо ще з першого курсу. Наша четвірка завжди разом.. 

Перша пара в нас була економіка. В нас її викладає жіночка, вже десь під сімдесят років, одним словом можна особливо не старатися, головне вдавати що ти слухняно записуєш лекцію. Я на автоматі все чемно писала навіть не вникаючи в суть лекції. Моя голова, була забита іншим, я постійно думала про ранковий інцидент, і не могла зрозуміти, для чого він мене поцілував? І що хотів цим доказати? Щодо себе можу сказати, що хлопець дійсно симпатичний, м'яко кажучи. Та пускали слюні і сходити з розуму, ні, це не про мене. Я ніколи не фантазувала собі нічого, і не намагалася звернути на себе увагу перших красенів. Для мене вони були просто красивими хлопцями, на яких приємно дивитися. 

Всі наступні пари пройшли спокійно, оскільки сьогодні перший день навчання, були тільки лекції і особливо старатися не доводилося. Після закінчення пар, ми з дівчатами пішли в студентське кафе, це ще одна наша традиція. Я завжди замовляла там лате, воно в них було дуже смачне. Коли в мене був поганий настрій дівчата знали, що ніщо мені не допоможе так, як стаканчик смачно напою. За цей рік ми вже добре вивчили одна одну і звичайно мій дивний настрій не оминув їх уваги. Я ж усе списувати на недоспану ніч, про наші кіносеанси дівчата звичайно знали. Справжню причину, я вирішила їм не розповідати, не те щоб я їм не довіряла, просто я сама не знала, що буде далі, можливо Левицький просто забуде про цей інцидент і все буде як завжди, а від підколів цих коз я так легко не відмиюся. 

Ми насміялися до схочу поки слухали розповіді Маші, про її нового кавалера. А тоді розійшлися, ми зі старостою в гуртожиток, а дівчата по домах, вони були місцеві жительки.

Коли повернулася в гуртожиток, дівчата вже зготували вечерю. Ми завжди їмо разом, і ділимося всім що маємо. Також ще трохи посиділи розказуючи як в кого пройшов перший навчальний день. На моє щастя Бурулька ранкову пригоду у своїй розповіді опустила.