Розділ 1 " Початок"

Початок
Та осінь видалась напрочуд дощовою. Так на картинках в Інтернеті її завжди малюють золотистою, та напрочуд прекрасною. Шкода, що реальність не завжди нагадує такі картинки. 
Я як завжди Заскочила до своєї улюбленої пекарні за неймовірною грузинською випічкою. Та і признатися чесно , мені не хотілось готувати в той день. Знала б я що все може повернутися так, сиділа б вдома і нікуди не ходила.
Однак великій богині Мокош  здалося моє життя занадто нудним і вона вирішила трохи погратися з моєю долею. Хоча це просто мої спроби виправдати себе і свій егоїзм. 
Уже на виході з теплого затишного приміщення, наповненого чудовими запахами свіжої випічки, яка тут таки і готувалася в мене влетів юнак вибивши з рук пакунок із покупками. 
- Перепрошую. - Він нахилився та підняв пакунок, вручаючи мені в руки.
- Думаю, я зможу це пережити.
Мій тон вийшов набагато холоднішим ніж я хотіла.
- Дозвольте загладити свою вину та купити вам нову випічку, та чашечку кави. Я дійсно не хотів, щоб так вийшло.
Перша моя думка була відмовитись та просто піти додому, так як знову починав накрапати невеликий дощ, а в поєднанні з пронизливим холодним вітром це було ще те задоволення.  Та мені не залишили вибору і взявши під руку повели до найближчого столика.
- До речі, я Дан. А вас як звуть, чарівна панянко?
На обличчі у нього заграла така осяйна посмішка, що не відповісти на неї не було жодного шансу. 

- А я Софія.

Зараз мені випав шанс роздивитись хлопчину уважніше. Хоча хлопцем його було назвати доволі тяжко. На вигляд йму було десь років  двадцять п'ять, темноволосий та високий. Та найбільше в ньому захоплював його погляд. Він дивився напрочуд впевнено та проникливо, наче заглядав тобі вдушу. обличчя здавалося трохи грубим наче скульптор висік його з каменю і забув загладити деякі гострі кути. Та була ще одна деталь котра притягувала до себе увагу і таїла в собі загадку, котру так і хотілось розгадати. Через усю ліву частину обличчя у нього тягнувся доволі глибокий шрам.

Мабуть я занадто довго розглядала нового знайомого оскільки він злегка почервонів і прокашлявся.

-І так, Софіє, що ви любите з напоїв?

Голос його на цей раз прозвучав більш глухо.

- Білий чай, без цукру.

І через деякий час ми вже сиділи один на проти одного та мило розмовляли. Виявилось, що спілкуватись з ним досить легко. Буває таке, що раптова зустріч може перевернути ваше життя, так сталось і зі мною. Я навіть і не помітила коли він встиг цілковито заволодіти всією моєю увагою.

Цілковито забувши про всі плани які у нас були на залишок дня ми пішли гуляти по місті . Невідомо куди зникла осінь, та і всі прохожі з вулиці також.