13.4

Притримуючись за шорсткий кам’яний бік, вона обігнула головну святиню Храму Кохання і натрапила на конкурента.

Марк сидів, притулившись спиною до Серця, і здавався абсолютно спокійним.

– Знаєш, що там було? – його голос долинав здалеку, перетворившись майже на комариний писк.

Видавлювати з себе відповідь Лін не наважилася, лише обережно махнула головою.

– Ця штука називається «Жорна». Її придумав один із Перших магів ще за часів війни з не-людьми. Тоді заклинання вимагали занадто багато сили, тому маги часом ставали безпорадні як немовлята.

Звук потроху посилювався, нудота проходила, і Лін вирішила, що все обійдеться – головне, не висовуватися з-за каменя, поки там йде ця… трансформація-регенерація.

– Крихітко, здогадайся, де його застосовують зараз? – продовжував Марк. – Читала Кодекс катів? Пам’ятаєш пункт: за злочини проти імператора? Звісно, біднотою, що мала нещастя образити правителя, займаються звичайні кати, іноді навіть підмайстри. А що тут складного – перетягнути тулуб ременями і махати залізом спочатку по руках, потім по ногах, потім по… е-ей, не треба зеленіти, зазвичай на цьому все і закінчується. Люди мруть від втрати крові. Або ще в темниці головою об стіну – і готово, а далі – формальності. Треба на чомусь тренуватися катам, правда ж? І повчання народу має бути.

Не дивися на мене як на божевільного. Гадаєш, наш імператор білий і пухнастий? Сама знаєш, чому він тобі все спускає. Лін, Його Величність – звичайний правитель, який тремтить за свій трон. Всі хочуть перестрахуватися, і якщо імператор може зробити це з імперським розмахом… То до чого я веду… Якщо в змові замішаний хтось родовитий, високопоставлений або заслужений, йому надається милість – страта здійснюється за допомогою «Жорен». А найпоганіше, крихітко, в тому, що магу не обов’язково бути присутнім на екзекуції.

Це заклинання поміщається в стандартні артефакти. Маг всього лише налаштовує «Жорна» на конкретний суб’єкт. Кров’ю, так. Все ґрунтується на крові. Втім, це може зробити і не маг, бо ж ця штука призначена для використання звичайними людьми. Раз – і готово! Швидко, якісно, ​​відносно безболісно ​​і, головне, не суперечить Кодексу катів. Радіус дії – три чеши[14], хоча тобі це ні про що не говорить… Чи вже розібралася з нашими вимірюваннями? Тоді продовжимо! Гартон із Клусом не торгує. Клус взагалі майже не лізе в політику, залишається спостерігачем. Розумієш, до чого я веду?

– Заклинання встановив веллієць, причому досить наближений до імператора, щоб мати доступ до катів. Можливо, маг. Але який сенс у смерті Варласта? І він же проходив там раніше, його Зеліна тягла, – задумливо промовила Лін. – Слухай, Марку, це ж ніби як короткий вихід звідси? А інші ведуть через лабіринт?

– Ага, короткий. Але тільки для тих, кому не треба благословення Лівайї. Хіба ти прийшла не по ньому?

Вона зітхнула.

– Мій одяг бачиш? Звідки ж я знала, що є короткий шлях? Точніше, який із них короткий і де він починається…

– Крихітко, ти крізь кущі продиралася? Дай руку! – осяяний раптовою здогадкою, попросив гвардієць. – Та ти ж народилася в сорочці, – додав він, розглядаючи її подряпані долоні.

Лін спантеличено подивилася на нього, потім помітила, що кірка на рані, отриманій від Геданіота, тріснула, і дрібний дощ змивав крихітні краплі.

– Думаєш, цього достатньо?

– Для магії вистачить і запаху свіжої крові. По суті, Варласта вбила ти, залишивши в його… ха-ха… задній частині ніж зі своєю кров’ю на руків'ї. Гей, не переживай! Якби під «Жорна» потрапила ти, я б засмутився значно більше.

– Але навіщо такі хитрощі? Це заклинання не можна списати на нещасний випадок, як у попередніх храмах! А якщо так – чи не простіше пустити стрілу? Або ніж зненацька встромити в шию? – не повірила в реальність здогадки Лін.

– Хм… Я б припустив, що загадковий недруг діє самостійно і не хоче світитися. Однак із «Жорнами» він перемудрив. Я тобі на пальцях можу перелічити тих, хто має вільний доступ до складів на катівнях. Сам імператор, Крезін і Дісон, Камій, начальник гвардії, Сей, головний кат, Могас, його заступник… Могаса в паломництві нема. О! Треба запитати руду, раптом її підопічні все-таки вилізли в наш світ? Тільки вони ніде не могли взяти твою кров. Отже, повернімося до списку. Як він тобі?

– Не скажу, що обнадійливий. Дивись, Його Величності моя смерть поки ні до чого. Радники – те ж саме. А решта… Що вони за птиці?

– Камій – старий принциповий служака, він у гвардії вже років сорок. А Сей, кат… у них начебто династія, професія передається від батька до сина, нею пишаються і її цінують. Ні, швидше вже Клус вийде на стежку війни, ніж ці ризикнуть піти проти імперії. Сей, до речі, краще за інших розуміє, чим розплачуються за зраду. Ех…

Лін уявила, що сталося б, якби після церемонії вона не пішла з натовпом, що жадав оглянути лабіринт, а приєдналася до «батька» і його супутників. Радіус – півтора метри… Кривава купа, яку навіть у труни правильно не розклали б… Отже, біля неї вкрай небезпечно. А ці два дурні однаково тягатимуться слідом!

– Марку, подивись, будь ласка, що там, – попросила дівчина, вказуючи за камінь.

– Я? – обурився гвардієць. – Мені, по-твоєму, приємно на це дивитися? Я думав, ти більш чутлива, крихітко. Бачила ж усе в Дзеркалі!..