Глава 1. Спадщина минулого

— На цьому, студенти, ми й закінчимо нашу лекцію, — мовив Нед, помічаючи виснажені обличчя на задніх рядах. — Історія дійсно цікавить далеко не кожного.

Зібравши свої папери та поправивши окуляри, Нед попрощався з аудиторією і покинув університетські стіни.

Сонце поволі заходило за кам'яний обрій міських стін, занурюючи будинки жителів у м'які вечірні сутінки. Нед неспішно прогулювався обшарпаними вулицями, які несли в собі таємничу атмосферу минулого, тримаючи в голові лекцію, яку він щойно прочитав для абсолютно незацікавлених студентів. Втім, йому було байдуже до їхнього нехтування: робота добре оплачувалася, і саме сьогодні він отримав платню.

Проходячи повз гамірний базар, він не міг не помітити стару книжкову барахолку — вона з'являлася тут щонеділі о шостій вечора, мов за розкладом. Тільки-но він ступив на територію ринку, у ніс одразу вдарив стійкий запах риби, пороху та тютюну — головних ходових товарів їхнього містечка.

Пробираючись крізь галасливий натовп і швидко оглядаючист по сторонам в пошуках чогось вартого уваги, Нед тримав курс до знайомої лавки. Його погляд одразу зачепився за невеличку дерев'яну табличку поруч. На ній вивівся вицвілий напис: «Ритуали давніх часів».

Він лише стиха посміхнувся собі під ніс і впевнено покрокував до цієї цілі. Хоч із першого погляду на Неда цього й не скажеш, але він мав справжню пристрасть до усіляких таємниць та старовинних переказів про забуту магію.

Коли він наблизився, на нього звівся уважний погляд старої жінки — вочевидь, власниці цього «скарбу».

— Гарного дня, пане, — привіталася стара, і в її очах спалахнув хитрий вогник, коли вона помітила його якісний, дорогий одяг.

— І вам доброго дня. Чи є у вас якісь старі книги по ритуалам, що могли б мене зацікавити? — спитав Нед, роздивляючись фоліанти на столі й не звертаючи уваги на її оцінювальний прищур.

Більшість книг були в гарному стані, але з першого погляду було видно, що це нещодавні видання. Це абсолютно не приваблювало Неда, тож він виглядав відверто розчарованим.

— Звісно, що є, — впевнено мовила стара, схилившись ближче. — За гарні гроші в мене знайдеться будь-що...

Швидким, майже непомітним рухом вона витягла з-під прилавку стару, потерту книгу й одразу всунула її Неду в руки, стишено додавши:

— Тобі віддам лише за п'ять срібних монет...

Це була явно завищена ціна як для фоліанта в такому жалюгідному стані але Неда підкупив його старовинний вигляд. До слова, місячна платня викладача в університеті сягала п'ятдесяти срібних. Тобто він мав віддати десяту частину свого заробітку за купу старого паперу. Проте дослідницький азарт переміг жадібність. Віддавши гроші, Нед попрощався з бабусею і, прискоривши крок, попрямував додому — серце історика вже солодко калатало від передчуття знахідки.

— Будь особливо обережним , хлопче... — прохолодно кинула стара йому навздогін.

Нед чув її слова, але лише відмахнувся в думках, сприйнявши це як звичайне старече бурчання, і зник у вечірніх сутінках вулиць.

Діставшись власного будинку, він відімкнув двері, скинув верхній одяг і запалив лампу на робочому столі. Тільки-но м'яке жовтаве світло розійшлося кімнатою, він одразу ж узявся вивчати куплену книжку. Обкладинка не являла собою нічого особливого — звичайна стара шкіра без жодних написів чи тиснення, понівечена часом.

Перші сторінки трохи розчарували його через відсутність повного перекладу, хоча загальний сенс усе ж проглядався. Опис ритуалу зустрів його інструкцією виконання та майже повністю втраченим текстом через вирвані аркуші. Стиха вилайвшись під ніс і подумки проклинаючи хитру торговку, Нед пробігся очима по напівстертих рядках:

«...Ритуал дає змогу отримати ясність розуму виконуючому та здатність простіше аналізувати отриману інформа...»

Цей фрагмент одразу зацікавив його — не лише обіцяним результатом, який дуже допоміг би швидше засвоювати інформацію, а й простотою виконання. Попри те що друга частина була обірвана, Нед вирішив випробувати щастя й виконати один із багатьох ритуалів, які раніше ніколи не вінчалися успіхом. До можливого результату він усе ще ставився вкрай скептично.

Утім, через сильну втому та завал в університеті Нед відклав книгу на кілька днів. Наступний тиждень минув у виснажливій рутині. Тільки за сім днів, повернувшись увечері додому зі стомленою посмішкою на обличчі, Нед помітив у передпокої фоліант, про який уже встиг забути.

Дослідницький інтерес спалахнув із новою силою. Нед твердо вирішив провести цей нехитрий ритуал, який вимагав лише свічок, паперу , схеми та леза.

За десяток хвилин підготувавши свічки та перемалювавши схему з книги на чистий пергамент, він узяв гостре лезо в робочу руку. Ритуал потребував краплі крові, тому Нед впевнено надрізав пучку пальця і, трохи скривившись від різкого болю, вронив густу червону краплю точно в центр намальованої фігури. Запах крові та воску змішався в химерну композицію, що б'є в ніс але продовжуючи дотримуватись інструкцій,Нед звів пальці у дивному жесті, згасив подихом дві крайні свічки, залишивши палати лише центральну, і тихо, спотикаючись об невідомі звуки, зачитав уголос єдиний збережений рядок древнього тексту немов прохав про це «Дай змогу отримати ясність розуму, очистити його і покращити власне розуміння». Проговорити потрібно було це тричі , з чим Нед впорався і перші кілька секунд після цього нічого не відбувалося. Кімната занурилася в звичайну нічну тишу, лише полум'я самотньої свічки ліниво погойдувалося від його подиху.

Нед важко зітхнув, підвівся зі стільця й докоряльно сказав сам собі:

— Знову якась маячня... І скільки можна в моєму віці вірити в подібні каз...

Він не встиг договорити.

Скроні зсередини наче пробило розпеченим залізом. Заглушуючи власний стогін, Нед схопився за голову. Ноги миттєво підкосилися, і він важко завалився на підлогу. У вухах зі страшною силою залунав наростаючий, розрахований на тисячі голосів шепіт на абсолютно невідомій, шершавій мові, від якої мозок розривало зсередини.