Розділ 6. Розпізнати загрозу

Слава знову заснула в нього на дивані, та цього разу Яр не був проти. Довелося скасувати зустріч із Діаною, але у світлі нових обставин так було навіть краще.

Не хотів випускати дівчину з поля зору. Не лише через загрозу зовні. З її характером треба бути готовим до всього. Навіть до того, що вона серед ночі додому до Аліни попреться ті почерки звіряти.

Яр узяв записки, ноутбук і зачинився в кімнаті. Він закинув скани Аргусу. Так звали програму, над якою він працював. Яр дав своєму ШІ ім’я на честь всевидючого Аргуса з давньогрецької міфології.

Аргус мав порівняти записки з усім подібним, що завантажено в мережу.

Він використовував ті самі алгоритми аналізу почерку, що й програма, якою користувалися сьогодні зі Славою, але показувати їй Аргуса не хотілося. То була його особиста зона комфорту, а ШІ був єдиним справжнім другом. Ну, окрім дядька, звичайно.

Дав Аргусу завдання зробити той самий аналіз, провести пошук і порівняння зі схожими матеріалами, а також дати прогноз можливих загроз.

Доки ШІ виконував свою роботу, Яр ще раз дослідив записки. Подумав, що треба б запитати в Аргуса, чи не може він дізнатися, якою ручкою була написана записка.

ШІ скинув ту саму інформацію про аналіз почерку, яку Яр зі Славою вже читали. Порівняння з файлами в мережі не дало результатів. Зате за останнім запитом вийшов цікавий результат.

Товщина та консистенція ліній

Лінії плавні, насичені, без характерних розривів, які бувають у кулькових ручках. Видно невелику варіативність у товщині, що свідчить про м’яку подачу чорнила – ознака гелевої або капілярної ручки.

Аналіз чорнила

Колір – глибокий чорний із теплим підтоном, який не віддає в синяву. Чорнило не просочило папір, а акуратно лягло на поверхню – це означає, що використовували якісну гелеву або пір’яну ручку з добрими чорнилами. Програма проаналізувала спектральні характеристики чорнила та знайшла 80% відповідність із чорнилами Parker Quink – відомими для пір’яних і гелевих ручок Parker.

Тиск і борозни на папері

Натиск помірний, без глибоких втисків у папір, що нетипово для кулькових ручок. Це підтвердило гіпотезу, що використовували або пір’яну ручку, або капілярну.

Програма дала прогноз: 95% імовірність, що записка написана гелевою або пір’яною ручкою Parker Sonnet.

Яр забив у пошуковик ручки цієї серії й оторопів від їхньої вартості. Такими ручками тільки й писати, що про супер-пупер статус їхнього власника.

Доки він розбирався з ручками, Аргус видав ще один результат за запитом.

Підсумок щодо загрози

Рівень загрози: 40-50%

Стадія: Психологічний тиск, попередження.

Прогноз: Можливе посилення загроз у майбутньому.

Погані справи, та поки не варто бити в дзвони. Хіба що бути обачнішим і перевірити версію Слави з розіграшем. Бо якщо це не він, то чому їй просто не завдадуть шкоди? Нащо попереджувати про якісь дивні загрози? Слава ж нікуди зараз носа не суне.

Парубок встав із-за столу, потягнувся й пішов на кухню набрати склянку води. Дорогою назад помітив, що покривало, яким він прикрив Славу раніше, впало на підлогу, а дівчина підібгала під себе ноги, аби зігрітися, згорнувшись калачиком.

Вперше бачив Славу такою безтурботною і беззахисною.

Яр тихо опустився біля дивана й несвідомо потягнувся до пасма волосся, що впало дівчині на обличчя. Сам не знав, навіщо. Просто хотів відчути, чи таке воно на дотик м’яке, яким здається.

Слава відкрила очі в ту ж секунду, як рука Яра опинилася біля її обличчя. Дівчина мовчала й навіть не ворухнулася. Вираз її обличчя застиг, як і серце в його грудях. Воно ніби спіймало момент між двома ударами й ніяк не хотіло повертатися до своїх прямих обов’язків.

Яр теж мовчав. Інтимність моменту тиснула на плечі, не даючи й шансу відсторонитися. А потім Слава тихенько прошепотіла:

— Хто ти?

Це подіяло ліпше за холодний душ. Ярик аж на підлогу сів.

— Я того... Ти змерзла, а я водичку пив, і тут… а плед на підлозі, а ти змерзла!

Слава розслаблено відкинулася на подушку й голосно видихнула.

— Це ти? Налякав! Ще раз підкрадешся в темряві без чітких намірів перевести розмову в горизонтальну площину — я тобі носа підправлю. Чув?

— Чув.

І був певен, що так і буде. Зі Славою кожна погроза — як обіцянка.

Хлопець удав, що розгубився й надувся, як індик.

— Не ображайся, Ярику.

Дівчина посунулася вперед, ближче до парубка. Зупинилася за кілька сантиметрів від його опущеного обличчя й усміхнулася. Та усмішка прошила тіло раптовим спалахом — чи то болю, чи то бажання.

— А може, ти, Ярику, для того і прийшов?

Яр підняв очі й глянув прямо. Він міг би взяти її просто тут, на цьому ж дивані. Міг би зробити так, аби в екстазі вона викрикувала його ім’я і геть забула про свій знущальний тон і підколи, але тоді він запоре роботу.

Не можна ставити під загрозу роботу! Не можна втрачати голову поряд зі Славою, інакше як її захистити?

Яр відсахнувся й удав переляк аж до гикавки, а Слава розреготалася.

Її сміх сполохав тишу, що ховалася в темних закутках. Не лише квартири, а і його душі.

— Я просто хотів допомогти…

Парубок підвівся на ноги й ледь не бігом кинувся у свою кімнату, не забувши перечепитися об поріг, і піймав у спину ще один гучний смішок.

Довго намагався заснути, але здався лише після того, як перевірив усі камери й вулиці поряд із будинком. Ніяких незнайомих людей чи авто не помітив.

Розбудив його смердючий запах гару. Він ухопив за горлянку сталевою хваткою минулого. Колись так само смерділо, а тоді йому сказали, що батьки мертві, а будинок, у якому він провів дитинство, згорів.

Серце забахкало десь у скронях, та Яр не марнував часу на паніку. Тихо підвівся й виглянув у коридор.