Розділ 2. Початок спектаклю

Слава подалася вперед і зупинилася за кілька сантиметрів від Яра, а у того перехопило подих, ніби він отримав неочікуваного стусана під дих від долі.

— Я… Гхм… Що?

Розгубленість і вдавати не довелося. Що собі встигла надумати ця дівчина, і чого вона жере його очима, ніби шматок мʼяса?

— Я цілком серйозно, Ярику. Мені вже двадцять, і я замахалася чекати! А ти не найгірший варіант. Думаю, ти теж незайманий. То допоможімо одне одному!

Слава відпила вина, а Яр ледь не розсміявся вголос.

Дівчина несподівано поклала долоню на його груди й провела пальцями вниз до живота.

Довелося перехопити її руку. Занадто міцно стиснув і злякався, що Слава про щось здогадається, бо ж не в стилі Ярика демонструвати силу, тому одразу відпустив і зіскочив з дивану.

— Пробач, розгубився. Я… Я не можу!

Слава закинула ногу на ногу, широко посміхнулася й знову відпила вина.

— І чого ж?

— Бо я… Ну…

Якщо сказати, що не готовий, це її зупинить?

Яру подобалася Слава. Красива, впевнена в собі, розумна. Але не можна дурманити голову шури-мурами, коли йому платять за її безпеку.

— Через Аліну?

Не одразу зрозумів, до чого тут одногрупниця, але потім подумав, що це може зіграти на руку.

— Так.

— У вас щось було?

— Ні!

— А ти хочеш, аби було?

Парубок сів на диван і забився в куток, чим далі від дівчини.

— Я закоханий в неї з першого погляду, та вона бачить в мені ботана, не більше.

Брехати було легко. Яру навіть трохи подобалося вдавати з себе іншу людину.

Слава анітрохи не засмутилася, але задумливо вдивлялася в обличчя Яра. Довелося знову відвести погляд і удати, що візерунок на килимі дуже цікавий.

— Хочеш, я тобі допоможу?

Яру не хотілося. Але з іншого боку він ніяк не міг знайти спільної мови зі Славою, а тут вона сама прийшла й пропонує спілкування. Може, спробувати зіграти в цю гру?

— Як?

Слава різко подалася вперед і засміялася, коли парубок знову зіскочив з дивану, ніби вона його прямо на ньому зібралася невинності позбавляти в якості "допомоги".

— Ти такий кумедний, Ярику! Можу звести вас разом з Аліною. Хочеш?

— Нащо це тобі?

— Мені просто нудно, от і все. А ти здаєшся милим хлопцем.

Яра накрило задушливою сталевою хвилею чужого погляду. Занадто уважно дівчина вивчала його зовнішність. Занадто вдивлялася у деталі, ризикуючи розгледіти щось за вигаданим образом. Треба було перемкнути її увагу і негайно!

— Я хочу. Але ж Аліна… Вона така гарна! Хіба її можу зацікавити я?

— Мене ж зацікавив. То чого б і ні?

— Справді?

Яра давно припинила дивувати прямолінійність Слави. Ще коли вона вперше заявилася на пару з запізненням і на всю аудиторію повідомила, що проспала.

— Ти здаєшся мені безпечним варіантом. Щось в тобі є. Думаю, Аліна помітить це, якщо не дурепа. А якщо дурепа, то нащо вона тобі треба?

Покивав головою в знак згоди. Заламав пальці, аби показати хвилювання, якого не відчував, і глянув з-під лоба.

— Ти правда могла б мені допомогти?

— Ага. Якщо вже мені нічого не світить… Давай хоч кіно подивимось? Нудно, капець.

Слава поплескала поряд з собою по дивану й хитро усміхнулася, а коли Яр кинув зляканий погляд і вмостився на кріслі, голосно розсміялася.

— Та не зʼїм я тебе! Повечеряла. А ти не соромся, бери тарілку й доїдай. Що будемо дивитися, в тебе до телека підʼєднаний інтернет?

Яр досі не міг усвідомити, що дівчина, за якою він крадькома понад рік спостерігав, сидить на дивані в його домі й пʼє вино з його чашки, обираючи фільм.

Слава задумливо крутила локон чорнявого волосся, а Яр залип на її тонких пальцях. Дивно, що саме цими тендітними руками дівчина якось розквасила ніс супротивнику на ринзі під час тренування.

Яр вивчив її зовнішність до малюсіньких деталей. Навіть розсип ледь помітних веснянок на носі й щоках. Та зараз ніби побачив дівчину вперше.

Щемке відчуття, що раптом вкололо у грудях, дуже йому не сподобалося. Треба б зустрітися з Діаною. Давно не було… зустрічі. Від думки про це у штанях стало тісно.

Яр прикрився подушкою і піймав іронічний погляд одногрупниці.

— Про Аліну згадав?

Вона помітила. Дідько!

— Так. Про неї. Але ти б не могла не дивитися?

Яр поправив окуляри й глянув знічено з-під лоба. Слава тихенько засміялася й прикрила рота долонею.

— Вибач, Ярику. Не втрималася. Як тобі “Реальне кохання”?

Вони дивилися фільм мовчки. Слава потроху пила вино, а Яр не відривав очей від екрана, хоча не міг би сказати, про що було кіно. Він думав.

Цікава склалася ситуація. Репутацію незграбного ботана, над якою старанно працював, він собі забезпечив. Тепер ніхто не запідозрить його справжніх мотивів, і можна підібратися ще ближче.

Дівчина заснула на дивані. Яр хотів розбудити її та виштовхати за двері, але завис із простягнутою рукою.

Як би не кортіло убезпечити власний простір від непроханих гостей, але ж Ярик навряд чи відважився б будити дівчину. Натомість він накрив її покривалом і тихенько вислизнув із кімнати, щільно причинивши за собою двері.

Довго не міг заснути. Прислухався до найменших шурхотів у квартирі й ворочався з боку на бік. Не міг спати, коли поряд були інші люди. Навіть після зустрічей із Діаною повертався до себе. Тому й у домі дядька не жив, хоча той неодноразово пропонував.

Коли стомлену свідомість затягнуло пеленою сну, парубок таки почув дивний шурхіт за дверима. Спросоння він навіть не допетрав, що у квартирі Слава. Чув лише тихі кроки по паркету й шум крові у вухах.

Адреналін підняв із ліжка одразу ж. Хлопець сховався біля стіни, коли почув, як рипнули двері до кімнати. В голові крізь товщу минулого відлунювали інші кроки в темній кімнаті, що підкрадалися до дитячого ліжечка.

Темна постать наблизилася, і Яр спіймав її зі спини, заламуючи руки. Фігурка була малою й невагомою, що спантеличило. Через це пропустив удар по нозі, але не випустив здобич.