Гра у людей
Я граюся з людьми
Я граюся з людьми. З їх емоціями. З їх почуттями. Закохую їх у себе, а потім розбиваю їх серце у дріб'язки.
Мені не соромно, і це стається свідомо. Я не маю бажання це змінювати чи виправдовуватись.
Це просто тішить моє его. - Коли я комусь подобаюсь. Стаю їх предметом обожнювання. Коли вони одержимі мною.
Вони розчиняються в моєму нарцсичному зіллі. А потім я живлюся їх душами. Отримую те, про що мріяла. - Увагу. Безмежну та контрольовану.
В коли награюся з однією кишеньковою тваринкою - можу переходити до іншої. Кидаючи першу загнивати у власних роздумах. Авжеж, періодично підживлюючи. Щоб мої старання попросту не пройшли даром та я могла щомиті повернутися задля додаткової порції любові у свою сторону.
Найлегші мішеньки, які стають кандидатами у мій зоопарк - є ті невпевнені у собі одинаки.
Їм завжди потрібне схвалення. Впевненість в тому, що вони вчинили правильно. І запевняю їх у тому, що вони прийняли вірне рішення саме я.
Найлегший спосіб вдертися у довіру та у серце до боязкої людини - це розхвалити, зробити вигляд, що ти нею надихаєшся, себто виявити певну зацікавленість та допомогти їй у чомусь, розповівдаючи якусь власну, нехай навіть неіснуючу, таємницю.
Завжди працює з нерішучою фракцією суспільства.
#1395 в Молодіжна проза
Відредаговано: 28.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
