Частина 2. Знайомство та адаптація

Так минуло три дні. Нарешті зранку прийшло повідомлення, що керівник станції чекає Дмитра у себе. Той нашвидкоруч привів себе в порядок, щоб зустрітися з керівником у доброму гуморі. До кімнати зайшов андроїд. На космічних станціях усі прості роботи виконувалися андроїдами. Вони були прислугою й офіціантами, і тепер кожен мешканець станції міг собі дозволити дворецького чи покоївку. Андроїд, що супроводжував Дмитра до керівника станції, був схожий на самурая. На поясі бутафорська катана, і зовнішність відповідна. Андроїд приклав руку до сенсора, і двері відчинилися.

— Моє вітання, Йоширо-Сан, — андроїд зробив сім ввічливих поклонів.

Дмитро повторив за андроїдом, але зробив лише три поклони.

— Мене дуже тішить, що ви поважаєте традиції мого народу, — почув Дмитро. 

Хазяїн кабінету мав вигляд дуже втомлений та змучений. Старий японець маленького росту був одягнений у сріблястий костюм. Його обличчя — усе у зморшках, було схоже на обличчя доброго казкового гнома. 

— Мене звати Йоширо Сакамото, я керівник цієї станції. Вже третій керівник за кілька років її існування, і сподіваюся, що останній.

— Мене звати Дмитро Скрипник. Я інспектор від ІСА.

— Мені повідомили про ваше прибуття. Сідайте, куди зручно, у нас буде довга розмова, — сказав Сакамото, сідаючи в крісло.

Дмитро сів навпроти.

— Я би хотів дізнатися детальніше про інциденти, що сталися на цій станції, — почав Дмитро.  

Керівник промовчав, та подивився Дмитру у вічі. Дмитро ледве витримав цей пронизливий погляд. 

— По-перше, пане Дмитро, тут ви не інспектор. Жодна жива душа на цій станції не має знати, з якою метою ви сюди прибули! Перше, що треба зробити — придумати вам легенду. Яка ваша друга спеціальність?

— На початкових курсах академії я вивчав біологію.... 

— Тоді будете фахівцем з пошуку позаземного життя. Та будете спілкуватися з персоналом у цьому амплуа. Дозовано, щоб не викликати підозри. Вам доведеться робити вилазки у печери, щоб брати там зразки. У нас є два андроїди, які допоможуть. Матеріали та приміщення для роботи ми надамо. Після загибелі попередника воно стоїть пусте та занедбане. Приберіться там, наведіть лад, й це буде ваше зручне робоче місце.

— А що сталося з моїм попередником? — спитав Дмитро. 

— Те ж саме, що з першим керівником станції, — пан Сакамото відвів погляд. — Він наклав на себе руки...

— А що сталося з другим керівником?

— Побився зі своїм заступником за увагу жінки...

— Ось чому на станції немає жодної жінки? Але, це порушує усі принципи гендерної рівності! — зауважив Дмитро.

— Як би це вам м'якше сказати… — пан Сакамото посміхнувся. — Після кількох зґвалтувань про гендерну рівність на цій станції довелося забути...

— У вас тут колонія для злочинців, чи що? Чому на інших станціях подібні випадки — рідкість?

— В мене немає на це відповіді. Здається, саме для цього вас сюди й прислали, хіба ні? —Сакамото подивився Дмитру у вічі, хитро примруживши очі. 

— Але ж у вас можуть бути якісь припущення?

— Так, в мене можуть бути припущення. Мої особисті. Але вони не наукові, інакше вам доведеться повірити в існування злих духів…

— Я не вірю в духів, тим більше на іншій планеті, тим більше на мертвій планеті! 

— Обережно з цим твердженням, бо планета  уже не мертва! Деякі бактерії, гриби та лишайники  вже досить добре адаптувалися до місцевих умов на поверхні. А під поверхнею, можливо, ще існують певні форми примітивного життя, дуже наближені до земних. Отже, у вас величезне поле для дослідження. Бактерії, пліснява, паразити — багато що може викликати такі стани тимчасового запаморочення. Принаймні, щось подібне відоме на Землі... Трупи жертв всіх інцидентів зберігаються у кріокамері.  Ви маєте досвід слідчої експертизи? 

— Безумовно, — відповів Дмитро. — Нас цьому вчили в Академії… 

—  Досліджуйте, шукайте. Можливо, вам пощастить, і ви знайдете пояснення.. 

— Тобто, ви самі вважаєте, що тимчасове божевілля, яке охоплює персонал станції, може мати біологічну природу?

— Так,  бо як фізик, я не маю жодної гіпотези щодо джерела цього феномену. Може, якщо зайти з іншого боку, ви знайдете відповідь! Судоку!

Перед столом керівника виникла прозора фігура японської дівчини у кімоно. 

— Слухаю, та чекаю ваших наказів, Йоширо-сан! — промовила дівчина англійською мовою з сильним японським акцентом. 

— Надрукуй, будь ласка, наказ про призначення пана Дмитра Скрипника біологом станції! Та щодо надання йому у повне користування нашої біологічної лабораторії! Й надайте йому права повного доступу до нашої бази даних! Так, секретної частини теж! Бувайте здорові, пане Дмитре, бажаю вам успіху. Приходьте до мене, коли щось тут розкопаєте…

 ***

Вранці по комунікатору прийшло повідомлення від доктора Чандри Секхара, щоб Дмитро негайно зайшов до нього. 

— Ви викликали мене, докторе Секхар? — спитав Дмитро, заходячи до кабінету. 

— Так, справа трохи делікатна. Прошу не ображатися, якщо я поставлю одне особисте питання. Чому ви обрали своїм віртуальним помічником старого діда? Це не вкладається у середні вподобання персоналу станції. Тому мені поступив сигнал… що дещо за межами звичної норми. Це якось пов'язано з вашими сексуальними вподобаннями?

Дмитро спочатку не повірив тому, що почув. Потім збагнув, та зігнувся від сміху. Сміявся він хвилини дві. 

— Вибачте, Дмитре, — розгублено вимовив доктор. — Але мені повідомляють про всі незвичайні вчинки, а я вже маю давати поради андроїдам-психологам.  

— Тобто, андроїд-психолог вирішив що я геронтофіл, гей та ще люблю людей маленького зросту? 

— Приблизно так, але я буду радий, якщо ви  надасте мені логічне пояснення. Останній раз, коли ми не звернули увагу на дивацтво — це коли інженер Боб Паркер зробив собі помічника з мультфільму — Міккі Мауса. А через кілька тижнів під час запаморочення він намагався вломитися до кімнати пана Сакамото та кричав, що хоче його вбити й закінчити справу свого діда, який воював сто років тому у Тихому океані. Один росіянин зробив помічницею оголену русалку. А потім він спіймав жінку — медичного працівника, прикував її наручниками у технічному приміщенні, куди люди заходили дуже рідко, та кілька днів її там гвалтував, поки його не спіймали. На жаль, він остаточно з'їхав з глузду.  А потім одна жінка обрала собі віртуальною помічницею Мулан — героїню китайського епосу. Закінчилось тим, що вона вбила техніка, та бігала по станції з його відрізаною головою і кричала, що треба вбити всіх чоловіків, щоб у світі настало щастя. Отже, як бачите, будь-які дрібниці можуть бути важливими...