СЛІДАМИ ГІЄН

     Масивні залізні двері, надгрижені іржею і прикрашені осипаючоюся позолотою, розчинились перед темною фігурою Авантюристки. З-під чорних і зелених одіж виглядали тільки очі, які спершу й не було видно до моменту, коли вона підвела голову і застрелила двох м’язистих тілоохоронців Шрама. Присутні вихопили свою зброю і вистрілили в дверний прохід, проте Авантюристки там вже не було, кулі влучили в їхні ж машини одночасно з кулями, випущеними Лайлою, що влучили в їхні ж спини. Десь з десяток впали миттєвою смертю хто на трохи недбало сервіровані столи, хто на підлогу. І поки ще живі стріляли й кидали ножі в дівчину, вона прослизала під столами й робила піруети під стелею, заодно швидко й майстерно розкидаючи цю дрібноту. Раз - і одна полетіла прямісінько в другу, два - і це один полетів прямісінько в картину на стіні, залишивши там велику тріщину. Белла трохи шоковано спостерігала за цим з-за вхідних дверей, з яких була так ефектно з’явилась Лайла. Врешті в приміщенні не залишилось майже нікого. Багато хто загинув, хтось врятувався втечею. Залишився лише Шрам, він вистрілив у широко усміхнену Лайлу. Куля вдарилась об неї, але все тіло Авантюристки, крім очей, було вкрито бронетканиною. Куля впала, трохи прокотившись потім підлогою. Дівчина переступила через цю кулю і попрямувала до Шрама. Крізь її одяг проглядав екзоскелет.

- Правда ж, непоганий броник? - тихо запитала вона глумливим тоном, впившись очима в чоловіка, що спробував було ще пару раз її застрелити.

 Шрамові очі бігали в різні боки, і врешті він помітив ззаду себе відчинені двері. Він позадкував, не відводячи уваги від дівчини, швидко розвернувся й розігнався, щоб бігти, але на його шляху стала Белла, зачиняючи ті двері зсередини зали. Її зелено-жовті хижі очі ховалися за чорною вуаллю, видно було лиш губи й краєчок носа, а в іншому образ майже не відрізнявся від Лайлиного, хіба що за винятком кількох деталей і темно-пурпурової плямистої накидки на плечах, обрамленою зверху шиншиловим хутром.

- Вітаю, Шрам. Я присяду тут, гаразд? - тихо, але виразно й холодно промовила до чоловіка Тайґер, граційно і впевнено опустившись на край круглого стола. В її голосі не вчувалося жодної нотки тривожності чи страху, хоч ізсередини вона була наповнена напругою.

- Що вам потрібно? -  промовив Шрам, з настороженістю поглядаючи на метал екзоскелета Лайли.

- Хотілося поговорити трохи з Вами. Виділите для цього трохи часу? - ледь стримала чхання Белла.

- Можна було вибрати інший час для зустрічі, та й навіть якщо кортіло саме зараз, можна було попередити і не вбивати моїх людей, не влаштовувати такий розгардіяш, - уже спокійніше і впевненіше промовив Шрам.

- Що ж, вибачте вже за цю веремію Авантюристці, але не такі вже й цінні були ваші люди. Щодо попередження, не знаю, чому воно не дійшло до Вас. Можливо, тому, що побачивши його, Ви б зробили все, щоб наша розмова не залишилась конфіденційною? А цього мені не дуже хочеться. У Вас великий досвід, і тому тоді мені було б набагато важче, ніж зараз, задовольнити свої вимоги до цієї зустрічі навіть з таким великим арсеналом можливостей, який я маю наразі.

 Шрам мимоволі розтягнув рот у посмішці.

- Приємно чути, що Ви поважаєте мій досвід. Напевне, для Вас була дуже важливою наша розмова, тому Ви й увірвалися так несподівано й невчасно.

 Белла кивнула, усміхнувшись.

- Саме так. Ця розмова важлива для мене. Тому не будемо витрачати мій і Ваш час. Скажіть, що Ви знаєте про Арсена Пантунка, чи то пак Н.Білого?

- Пантунка? - насторожився він.

- Саме так, - злегка усміхнулась Белла, наближаючи голову до чоловіка.

- Чи можу я поцікавитися, навіщо Вам інформація про нього?

- А чи можете ви не задавати зайвих питань і перейти до справи?

- Як Вам завгодно. Напевно, я не знаю так багато, як би Вам хотілося, хоча дещо можу розповісти. Пантунко, подекуди відомий також як Саллура, виробляє наркоту, і йдеться не тільки про стандартні наркотики, назви яких знайомі якщо не кожному, то багатьом, а й про абсолютно новий продукт. 

    Лайла поглянула на нього з-під лоба.

- Вас, певно, цікавить і його місцезнаходження. Про це майже нічого не відомо, проте я чув, що він буде 25 листопада на святкуванні, а саме у гостьовій кімнаті “Шан-Жінг” вілли Лаоху. - швидко сказав він.

- Дякую, Шраме, - сказала Лайла і раптом вистрелила йому в лоба.