Епілог

Сьогодні в нас величний день, адже сталося одразу кілька подій. Ми маємо йти на перше день народження Улянки, доні Оксани та Матвія. І все має пройти ідеально, адже це їх маленька принцеска, і її перше свято. Коли вона в них народилася, я ще ніколи не бачила, аби Матвій так себе поводив. Він увесь вільний час проводив із родиною, бавлячи малу. Тому не дивно, що її перше слово було тато. Але Оксана зовсім не ображалася, адже просто обожнювала і дитину, і свого чоловіка. Вони вже жили в будинку, який він своїми руками побудував для родини. Хто б міг подумати, що хлопець, який часто поводив себе ніби дитина, став настільки турботливим та люблячим батьком. І я вже просто уявити не можу, що ж він придумав для першого дня народження своєї єдиної донечки.

Вероніка та Денис нарешті змогли здійснити свою мрію, і в них народився син, якого дівчина майже не випускала з рук. Ще б, адже він настільки бажаний для них. Після тої трагедії, що відбулася рік тому, я б здивувалася, якби побачила інше ставлення. В них було стільки проблем та перешкод, проте вони знайшли шлях до свого щастя. І я дуже щаслива за них. Денису навіть вдалося поговорити зі своїм батьком, і зараз вони на шляху до примирення. З часом хлопець зрозумів, що чоловік і справді не винний. До того ж він пройшов певний курс лікування, і більше не переживає, що зможе повторити долю матері. А от батьки Вероніки, нарешті, налагодили стосунки з донькою, і тепер просто обожнюють свого онука, проводячи з ним час, та даруючи подарунки.

Своє щастя ж знайшла й Іра. Повернувшись з Китаю, вона довго не могла довіритися комусь. Але поряд завжди був Олег, якому вона дала шанс. Звичайно, не обійшлося без проблем, адже коли вона дещо дізналася, то одразу покинула хлопця. Та все ж в них вийшло бути разом, і зараз вони зіграли весілля, а тепер планують подальше життя. Як і Софійка, яка щаслива зі своїм обранцем, не дивлячись на трагедію, що мало не зруйнувала їх стосунки. А от в Павла там взагалі так все заплутано, що я навіть розібратися не можу. Сподіваюся, хлопець знає, що робить. Але поки він точно одружений з Лікою. І вона справді неймовірна дівчина. Проте якщо зрозуміє, що він її не кохає, то відпустить. 

А от в нас вже доволі велика родина. Юрчику скоро виповниться вісім років, і він піде вже в третій клас. Нас хлопчик називає мамою та татом, хоча і часто згадує Евеліну, свою рідну маму. Ми часто їздимо на могилу, і я сподіваюся, що вона там щаслива. Звичайно ж ми не віддали його в інтернат, а прийняли у свою родину. В нас ще з'явився син, Марк, якому вже півтора рочка. І Юра весь час проводить з братом, граючись з ним. Хлопчик так пишається тим, що він старший брат. Правда довелося мені припинити роботу з групою, адже вони отримали контракт в Америці. Та в них зараз все прекрасно. Але скоро в нього з'явиться ще один привід для радості. Правда про це ще ніхто не знає, адже я сама лише сьогодні дізналася. Але тепер треба повідомити це чоловікові.

Я якраз вдягала сукню, коли він тихо підійшов до мене ззаду, обійнявши за талію. Поцілувавши в шию, чоловік прошепотів мені на вухо.

- Ти знаєш, що найпрекрасніша в мене? - прошепотів він. - Я так тебе кохаю, і дякую, що подарувала мені справжню родину. От тільки знаєш чого нам не вистачає для повного щастя?

- Чого? - посміхнулась я.

- Донечки. Оце подивлюся на Матвія з Улянкою, і розумію, що нам теж потрібна дівчинка. - він знову поцілував мене. - Ти ж теж цього хочеш?

- Знаєш, я маю дещо тобі повідомити. - серйозно сказала я, повернувшись до нього обличчям. - Я сьогодні була у лікаря.

- Ти якось погано почуваєш себе? Щось сталося? - він одразу напружився.

- Ні, все зовсім по-іншому. - я посміхнулась та обійняла його, прошепотівши на вухо. - Твоє бажання може здійснитися, адже я вагітна.

Не одразу він зрозумів, що я сказала. Але коли таки усвідомив, то підняв на руки та закружляв. Очі Льоші світилися щастям, і він поцілував мене. Зовсім скоро наша родина зовсім скоро стане ще більшою. І я впевнено можу сказати, що я щаслива. Але якби я тоді не прийшла по сіль, то хто ж знає як все могло статися. Але то вже історія, адже тепер ми одна сім'я. Хіба можна бажати чогось ще? Ні, адже в мене є все. І я готова провести так решту свого життя...