Глава 8

Як виявилося, Льошу підозрюють в доволі серйозній справі. Його фірма займалася постпродакшеном, тобто брали участь у створенні різних музичних кліпів. І так виявилося, що деякі пісні перекладалися, в них змінювали тональність і продавали іншим виконавцям. А це ж порушення авторських прав. Це все спрацьовувало лише з тими піснями, прем'єра яких і мала відбутися під час представлення кліпів. І зараз всі підозри впали на Олексія, адже він контролював всі ці процеси. Ну звичайно, хто завжди винний — керівник. Та я просто не вірила, що чоловік здатен на таке. І не лише тому, що ми одружені. Він не здатен на таке. І в це вірили не лише я, а й усі наші спільні друзі, які вирішили підтримувати його. Віктор же теж був впевненим, що тут причина зовсім в іншому. Йому вдалося взяти цю справу собі, адже він був на дуже хорошому рахунку. Також він домовився, аби Льошу тримали у слідчому ізоляторі одного, тобто нікого не підсилили. В нас було не так багато часу, аби знайти докази того, що він не винен. Я ж взяла на себе роль адвоката, адже не даремно я кожен рік сплачую внесок до Ради Адвокатів.

Та інформації було мало, адже я мала б спочатку поговорити з Льошею та дізнатися про те, хто ще міг так вчинити. Тепер мені було зовсім не до суму та роздумів, адже я маю витягнути свого чоловіка. Усі наші друзі згодилися допомогти, якщо буде така потреба. І я впевнена, що якщо знадобиться, то обов'язково звернуся до них. А зараз мені вдалося назначити побачення з Олексієм. Звичайно, він ще не знає, хто його адвокат.

Чоловік сидів у кімнаті для допитів, коли я увійшла. Він був сумним, проте я не бачила слідів побоїв чи поганого ставлення. Вітя таки стримав обіцянку, і йому нічого не загрожувало. Хотілося кинутися до нього та обійняти. Але в нас буде на це час потім, коли ми виправдаємо його. Льоша здивувався коли побачив мене, та вирішив нічого не робити, залишаючись на місці.

- У вас пів години. - сказав Віктор. - Аня, сподіваюся, ти знаєш що робиш.

Я ж йому кивнула, та присіла на стільчик, розглядаючи чоловіка.

- Я цього не робив. - одразу сказав він.

- Тихо, я знаю, що ти ні в чому не винний. Вірю в це, адже Олексій Романов точно ніколи б так не вчинив. І ще одне. - я подивилася йому очі. - Між тобою та Таньою нічого не було. Вона мені сказала. Дівчина тоді тобі підсипала наркотики, але ти просто заснув, адже вони вступили в реакцію з алкоголем. Я знаю, що ти навіть тоді весь час думав про мене. - я взяла його за руку. - Пробач мені, що не повірила.

- Все добре, я б й сам не повірив. - посміхнувся він. - Головне, що хоч з цим ми впоралися. Але я дякую тобі, що ти тут зараз зі мною.

На мить весь інший світ перестав існувати, адже ми залишилися лише вдвох. Можна було забути про те, що ми зараз у поліцейському відділку, та в нас є лише пів години. Нічого, коли це все закінчиться, я більше нікуди не відпущу його. Але цікаво, чи в усіх кохання має пройти стільки складних випробувань? А скільки їх ще бути попереду? Та тепер я зрозуміла одне — ми все маємо витримати разом.

- Я тут зовсім для іншого. - я дістала блокнот. - Скажи мені, хто ще мав доступ до цих проектів?

Я протягнула йому його, де був записаний список викрадених пісень. Якусь мить чоловік його уважно розглядав, намагаючись згадати. А потім повернув мені.

- Олена, Іван, Макар — вони займалися цими проектами. Ще Марія, проте вона лише була на останніх двох, тому навряд чи. - він потер перенісся. - А ще й Назар. Він контролював усі ці замовлення. До речі, останнім часом він тільки цими й займався.

Назар, от знову він спливає. І це мені зовсім не подобалося, адже спочатку він допоміг Тані з наркотиками, аби вона змогла звабити Льошу. А тепер ще й фігурував у справі. Можливо, саме в цьому напрямку нам і треба шукати.

- Саме Назар дав Тані ті наркотики. Тому, я хочу його перевірити. - я знову взяла його за руку. - Ти взагалі як тут?

- Не курорт, проте краще, ніж я очікував. Оцей Віктор... Він якось так добре ставиться до мене. Людяніше. Я бачив інших слідчих, і не скажу, що усі вони мені сподобалися. - посміхнувся Льоша. - Я протримаюся.

- Це добре, адже зовсім скоро я витягну тебе. - я не хотіла відпускати його. - Якщо щось згадаєш, чи просто щось буде потрібно — скажи Віті. Це мій дуже хороший друг, з яким ми часто працювали разом. Він же в нас і на весіллі був зі своєю дружиною. Пам'ятаєш?

- А я то думаю, чого таке знайоме обличчя. - в нас вже закінчувався час. - Я кохаю тебе понад усе на світі, Аню.

- І я тебе. - прошепотіла я.

Та час вийшов, і тепер мені час було йти, адже є ще дуже багато справ, з якими ми маємо негайно розібратися. І цього разу я впевнена, що мені знадобиться допомога талановитого хакера, який погодиться дещо дістати з чужого комп'ютера. Тому, і набрала її.

- Вероніко, мені потрібна твоя допомога.

***

За допомогою своїх друзів нам досить швидко вдалося встановити, що вкрав пісні саме Назар. Звичайно, велику роль зіграло те, що ми знайшли при перевірці його пошти, де і велася переписка з потенційними замовниками. Та все ж ми вирішили перевірити й інших підозрюваних, адже він міг працювати не один. Інші виявилися чистими. І тепер у нас було достатньо доказів, аби виправдати Льошу. Назар за весь час роботи не мало крав, проте вперше вирішив піти на такий серйозний злочин. Тоді він допоміг Тані, адже просто хотів дещо дізнатися через телефон Олексія. От навіть тут він не просто хотів допомогти сестрі, а ще й мав свою вигоду. Ми ж передали всі матеріали слідству, і одразу ж Назару був винесений запобіжний захід — тримання під вартою. Трохи згодом відбудеться суд, та мене вже це не особливо цікавило. Захищати свого брата перед законом збиралася Таня, та я бачила, що їй не дуже це й приємно. Але вони ж рідня...

На щастя журналісти не прознали про цей випадок, а тому й виправдовуватися не варто. Представники музикантів, в яких і вкрали пісні, вислали Льоші листи, в яких вибачалися за те, що звинуватили його, і сподівалися на подальшу співпрацю та справедливого вироку для Назара. Думаю, що чоловік не буде на них ображатися, адже і справді все вказувало, що винен саме він. Вітя ж теж був неабияк радий. Ми ж запросили його та дружину в суботу на святкування. Як Матвій каже, його друга на волю випускають, тому ми маємо це відсвяткувати.