Глава 2

- От ми й вдома, - сказав Льоша, відчиняючи двері. - В Домініканібуло неймовірно. Але я скучив за нашим родинним затишком. І тепер ми нарешті тут. Вдвох.

Хоч ми й прилетіли зранку, та нам було зовсім не до того, адже спочатку бачилися з Денисом, а потім з Матвієм. І цим обом хлопцям точно потрібна допомога. І обидва страждають через власну дурість. А от Льошадосі був злий на Матвія, адже хлопець не розказав друзям про свою проблему.

І ми б могли допомогти йому, уникнувши усієї цієї ситуації. Але ні, вже не можна нічого виправити. Та я бачила, що Олексія це особливо сильно заділо, адже він це сприйняв як недовіру. І це було дуже боляче. Я пам'ятаю як Денис довгий час не хотів мені розповідати про досить серйозну сварку з батьком. Ніби не хотів обтяжувати. Але я дратувалась дуже сильно. Та я не Льоша, ображатись довго не вмію.

Тому, знявши куртку, він сів на диван та важко опустив голову на руки. Навіть уявити не можу, що він зараз відчував. Певно це жахливо, коли твій найкращий друг не може довіряти тобі до кінця. Я підійшла до нього, міцно обійнявши. В деякі моменти просто відчуваю, що йому потрібна моя допомога.

От і зараз я просто була поряд. А він мене обійняв у відповідь, притягуючи ближче до себе. Я собі поставила чітку мету, що завтра вправлю трохи мозок Матвію. Все-таки, я дуже добре знаю і його, і Оксану. Тому він має послухати мене.

- Чому він взагалі подумав, що може обтяжувати мене? - не витримав Льоша. - Ми понад двадцять років були найкращими друзями, не раз витягуючи одне одного з таких ям, а зараз він вирішив вирішити все наодинці. Головне коли Артем мав проблеми з наркотиками, ми витягували його спільними зусиллями. А тепер...

Я знала про минуле хлопців в інтернаті. І чесно, я б ніколи не подумала, що хлопці яких я зараз знаю, здатні на таке. Але факт лишається фактом. Так, для прикладу, Артем якийсь час вживав наркотики, а Льошапостійно бився. Про Матвія я взагалі мовчу. Але зараз вони змінилися, подорослішали й є доволі успішними. Та їх дружба назавжди лишилася з ними, така ж міцна як і двадцять років тому. Тому можна зрозуміти, наскільки це боляче.

- Я розумію тебе, - видихнула я. - Хоч ми з ним знайомі не довго, та я встигла вивчити, що Матвій спочатку робить, а потім думає. Просто, йому здалося, що тобі зараз зовсім не до його проблем. А з Артемом він вважав, що через натягнуті стосунки хлопець його просто навіть слухати не стане. Звичайно, це все було б зовсім навпаки.

- Так, йому би жоден з нас не відмовив. Тим паче в такому. Це ж потрібні гроші для Софійки. Та навіть якби не повернув, чи трохи згодом, не було б ніяких проблем. Але й Олег винний, - Льошапочав гладити мене по спині. - Просто не вірю, що він міг запропонувати таке. Невже в нього зовсім немає серця? До речі, ти знала, що він найкращий друг Іри з дитинства? - я похитала головою. - І вона завжди розповідала про нього лише з хорошої сторони. А тут...

- Може він теж мав на те свої причини? - спитала я. - Ми ж нічого не знаємо про нього. Раптом в Олега щось сталося? Може і йому це рішення далося не легко.

- Знаєш, що мене завжди в тобі дивувало? Ти завжди стараєшся бачити в людях тільки найкраще, - він обережно поцілував мене. - Я завтра на роботі, а ви ніби репетицій ще тиждень не матимете. Може, ти б могла якось спробувати Матвія витягнути з того стану?

- Ти знаєш, я саме це і збиралася зробити, - м'яко розсміялася я. - А зараз пропоную не витрачати даремно час. Офіційно, сьогодні ще наш медовий місяць.

- Ми можемо зробити так, що він триватиме все наше життя, - посміхнувся він.

Я перекинула одну ногу через нього та сіла на коліна до свого чоловіка. Притягнувши його ближче, я взяла ініціативу у свої руки та почала цілувати його, повільно розстібаючи сорочку. Щось останнім часом я стала менш терплячою, адже тепер маю законні права на уваги Олексія. Все-таки, я його дружина. А колись доведеться його ділити з дітьми, тому я хочу отримати все зараз на повну. Знявши сорочку, туди ж полетіла і моя. Але цим вечір точно не завершиться...

Льоша якраз поїхав на роботу, а я не спала, через те, що готувала йому сніданок. До того ж я маю плани на сьогодні. Дізнавшись, що Матвій сьогодні не на зйомках, я почала збиратися до нього додому. Враховуючи наші сьогоднішні пригоди, треба щось просте та зручне. Вдягнувши джинси та толстовку, я взяла куртку та вийшла з квартири. Що ж, варто поїхати на своїй машині, адже я не дозволю хлопцю водити в такому стані.

Припаркувавшись біля будинку, я попрямувала до квартири хлопця. Може, треба було подзвонити до нього та попередити. А раптом він не один? Хоча, сумніваюся, що це так. Матвій не з тих людей, хто кохатиме одну, а час проводитиме з іншою. Тому, без жодних вагань я подзвонила у двері.

І за мить двері мені відчинив заспаний хлопець, який здивувався тому, що я стояла перед його дверима. Ще б, він просто не знає, що його очікує далі. Мені самій лише ввечері прийшла ця геніальна ідея. Дивом вдалося все досить швидко організувати.

- Ем, привіт, - сказав він.

- Збирайся, будемо витягувати тебе з того стану, - сказала я. – За десять хвилин я чекатиму на тебе в машині. І тільки спробуй не прийти, силою витягну.

Сказавши ці слова, я вийшла з квартири, зачинивши двері перед його здивованим обличчям. Я знала, що нормально говорити з ним зараз немає сенсу, через те, що він мене просто не послухає. Але я вже знаю психологію цих трьох, тому він обов'язково спуститься.