Глава 7

І знову я не додивилась фільм, заснувши на плечі у Дениса. Це вже стало моєю особливою традицією. Але він був таким зручним, та й оченятка вже закривалися. От я і не витримала. Ще й друг так мило гладив мене по голові. Якби хтось побачив нас збоку, не знаючи історії, подумав би, що ми пара. Але це зовсім не так. Якби я не хотіла, та так і не закохалась в Дениса. Я завжди сприймала його лише як старшого брата. А от він дуже беріг своє серце від таких почуттів. Тому, все обмежувалось лише дружбою.

Коли ми були трохи молодшими, десь років по шістнадцять, чесно, я мріяла про те, аби він закохався в мене. Хоча, насправді він мені не подобався в тому плані. Але тоді моя подруга Наталя весь час розказувала, що хлопці не можуть пройти повз неї, і навіть найкращий друг мріє, аби вона подивилась на нього як на хлопця. Та з часом зрозуміла, що закоханність проходить, а от справжня дружба лишається на роки. Тому, я була щаслива, що ні в мене, ні в нього немає інших почуттів. 

Денис завжди був опорою для мене. Він перевіряв кожного мого хлопця. І ще жодного разу не помилився стосовно них. От якщо казав, що з ним щастя не буде, так і виявлялося. І тепер я боюся, що ж він скаже про Льошу...

А от який мені сон наснився... Цього разу ми були в Іспанії, в місті Барселона. Розташувавшись на зручному пледі поблизу величного собору Саграда Фамілія. Який жее він гарний, аж бракувало слів. Усі ці шпилі, колони та статуї. Ніби потрапили в зовсім інший вимір. Я все життя мріяла побувати тут. І хоч Мадрид мене й вразив, проте від цього просто перехоплювало дух. Розміри будівлі, в які просто неможливо повірити. Адже собор будувався понад сто сімдесят років та височів над усіма будинками Барселони. І, звичайно, я тут була не сама. Льоша дістав сендвічі зі свого рюкзака та протягнув один мені. Я ж поділилась з ним водою. І знову все без слів, адже вони були недоречними тут. Це була їх подорож по найвеличніших місцях світу. Мрія втілилась в реальність...

Писк будильнику вивів мене із такого чудового сну. Але на цей раз вже був ранок, а я була турботливо вкрита ковдрою. Денис же ще досі посапував поряд. Тому, обережно вилізши з ліжка, я пішла перевірити як там наш вмираючий. Певно похмілля в нього ще то. Але, він так слідкує за собою, до того ж, завжди знає міру. Принаймні, так казав Матвій. Та зараз... Що ж з ним сталося?

І яке ж було моє здивування, коли я побачила, що Олексій не спить. Він лише підняв на мене червоні очі, та важко опустив голову на руки. Такий втомлений та замучений. Але не дивно, враховуючи в якому він стані був вчора. Певно пив, поки не витратив усі гроші, що мав при собі. Але треба буде по-трохи відівчати від того. Я терпіти не можу п'яних хлопців. Ну добре, як там інколи. Але ж не регулярно...

- Добрий ранок. - сказала я.

- Добрий. - буркнув хлопець. - Як я тут опинився?

- Ти вчора дуже сильно напився в барі. І менеджер зателефонував мені, аби я тебе забрала. Та твої ключі виявились в машині. Тому, ти й залишився тут. - посміхнулась я. - Голова сильно болить?

- Терпимо. - він відводив погляд. - Вибач, що зіпсував тобі вечір з коханим. Я, певно, подзвоню до Артема та піду до себе.

Коханим? Він таки щось пам'ятає? Чи може заходив до мене в кімнату? Але ж Денис мені просто друг. Якщо він подумає, що я зайнята, то благородство точно не дозволить йому закохатися в мене. А це стане серйозною проблемою для мене. Та тільки я хотіла йому щось сказати стосовно хлопця, як він увійшов до вітальні, потираючи заспані очі. От тепер точно стане весело.

- Загалом, я піду. - сказав Олексій.

- Чекай, я тебе підвезу. - відповів Денис. - Заодно і все поясню. І не думай відмовлятись. Сам був в такій ситуації.

Льоша ж лише кивнув. Подякувавши, він взяв свою куртку і поспішив піти з кімнати. А я ж лише закрила за ними двері, сподіваючись, що в друга вийде з усім розібратися. Він знав про мої почуття, тому й робить все, аби Олексій не подумав того, чого немає. От так завжди, хотіла зробити як краще, а вийшло...

Підійшовши до дивану, я помітила досить цікаву річ. Льоша лишив свою кофту. Ну звичайно, Денис же вчора зняв її з нього, лишивши в одній футболці. Треба обов'язково її повернути. Але то буде потім. Взявши її в руки, я глибоко вдихнула запах. Його парфуми наповнили все навколо мене. Ні, він її отримає ще не скоро...

***

Денис відвіз Олексія до Артема та чесно намагався йому все пояснити. І, здається, хлопець йому повірив. Що ж, однією проблемою менше. В той же вечір він подзвонив мені та довго вибачався за свою поведінку та за те, що приніс стільки незручностей. Але я ж не могла йому сказати, що дуже була рада такому повороту подій. І він не сказав нічого про кофту, а я й не нагадувала. Що ж, лишу тоді її собі. Зізнатись чесно, я навіть приміряла. Вона доходила мені до середини стегна, утворюючи таке собі міні плаття. А цей запах...

Загалом, весь наступний тиждень Льоша старанно уникав мене. Навіть тренувався в інший час. І це здивувало не лише мене. Але, здається, Матвій згодом все дізнався. Звичайно, про причини такого спалаху алкогольної залежності мені ніхто не став розповідати. Що ж, якось дізнаюся сама. Але цей тиждень мені було не до того, адже купа роботи, книги та й тренування. І не дивно, що під кінець тижня я відчувала себе як вижатий лимончик. Хотілось просто лягти на диван і проспати цілі вихідні. Оксанка ж сказала, що це взагалі її звичний стан.

Але мої сподівання не справдились. В п'ятницю нам довелося порушити ритуал з фільмами, адже Денис мав терміново поїхати по роботі на кілька днів. Та це нічого, ми ще встигнемо подивитись "Темного Фенікса". А поки що я провела цілий вечір в ліжечку, зі смаколиками та серіалом "Грізна сімейка". І я б хотіла, аби так було і решта два дні. Але ні...

Зранку в суботу мені подзвонила Ірка та запросила поїхати з ними на природу. І судячи з тону, я не могла відмовитися. Хотілось запитати, чи буде там Льоша, але це було б занадто підозріло. Тому, доведеться розбиратися вже на місці. Але тепер постало нове питання — що мені вдягнути. Підбори чи коротка сукня явно не підійде. Та й вже осінь на дворі, тому трохи холоднувато. Я зупинила свій вибір на білих штанах, білій футболці, кедах та зеленій курточці. Якщо стане тепліше, то зніму її. Волосся я просто розпустила, адже через кіски, що я заплела ще вчора, воно було хвилястим. Нанісши легкий макіяж, я викликала собі таксі. Їхати машиною не дуже хотілося, адже я планувала хоч трохи випити. А в мене принцип — під градусом за кермо ні ногою.