Глава 2

Засинати на новому місці було доволі складно. Повечерявши, я зрозуміла, що мені зовсім не хотілося спати, хоч я і дуже сильно втомилась. Тай на написання книг натхнення немає ніякого. Тому, увімкнувши серіал, я почала читати. Ось так люблю робити кілька справ одночасно. Історія була про кохання, але я ніколи й нікому не зізнаюсь, що насправді цікавлюсь таким. Хоча, в середині мене живе маленька дівчинка, що засинала під материні казки, де прекрасний принц забирає свою кохану та везе її в чудовий палац. І жили вони довго та щасливо. От тільки в реальному житті все набагато складніше. Коли ти починаєш вірити в казку, усе руйнується ніби картковий будиночок.

Але ця історія чимось нагадувала мені власну. Проте, в нас все не завершилось весільними дзвонами. Наше кохання навіть не дожило до зими. А я так вірила... Мріяла, що він саме той, хто подарує мені щастя. Та всі сподівання були лише пустим звуком, що розтанули на світанку.

Я навіть і не помітила, як таки заснула. М'яка подушка та монотонний голос телевізора таки зробив свою справу. І за мить я вже поринула у сон, що не покидав мене останній місяць.

Море, таке гарне та безкрайнє. Скільки сповідей воно чуло? Скільки фіналів та трагедій бачило? Певно, навіть не порахувати. Та й не розкаже воно. Лише спокійний ритм хвиль нагадував про все.

Сильний вітер розвіював мою довгу білу сукню, а пісок лоскотав босі ноги. Так спокійно й тихо, що хотілось залишитись тут назавжди. Кожного ранку сидіти на березі, а по вечорах милуватись, як сонце вкладається спати. Хоча б на мить забути про все і стати єдиним цілим з морем. От навіть в дитинстві я мріяла стати русалкою. Мені завжди здавалось, що це так чудово, адже їх нічого й ніколи не турбувало. Не знаю, чи все і справді так і є.

Теплі руки накинули ковдру на мої плечі. А я навіть і не помітила, що замерзла. Та тепер було тепло. І це через те, що поряд зі мною присів він. І в цих обіймах я на мить забула про все на світі. Такий рідний та близький. Я відчувала, що мене кохають, навіть без слів. А коли зазирнула в ці прекрасні очі, кольору молочного шоколаду, усе навколо просто завмерло. Я кохаю його, і відчуваю, що це все по-справжньому. Пройде час, і те саме відчує він...

***

Прокидатися було особливо важко. Адже моя маленька кабаноська розбудила мене о п'ятій ранку. А якщо врахувати те, що лягла я о третій, то це було повним кошмаром. Та тепер я не засну. Тому, вставши з тепленького ліжечка, я насипала корму Черчу. Швиденько прийнявши душ та перевдягнувшись, я поснідала рештою піци, що ще звечора заховала в холодильник. Треба буде з'їздити до магазину та купити нормальних продуктів.

От з цього я і вирішила почати день. На годиннику було лише о пів на сьому, проте це ж Київ. Місто оживає зі світанком. Тому, взявши ключі від машини, я вийшла з квартири. І вже коли я обирала потрібні мені продукти, задзвонив телефон. Діставши його, я побачила, що це була Іра.

- І як це розуміти? - одразу почала вона свій монолог. - Значить, ти ще вчора приїхала до Києва, а я ще досі не була в тебе в гостях. І не треба мені розказувати, що ти втомилась. Бо, по-перше, я знаю, що ти майже не спиш. І друге, тобі на роботу лише за тиждень. І що ти скажеш у своє виправдання?

- Ну, для початку, доброго ранку. - я посміхнулась. - І це правда, я втомилась, проте хотіла запросити тебе сьогодні в гості. Ми ж маємо випити разом. Я от якраз в магазині, аби купити якихось смаколиків. Ти от що будеш?

- Не треба мені зуби замовляти. - буркнула вона. - Я хочу тістечко. І сьогодні о восьмій годині я буду в тебе. І тільки спробуй мені щось сказати. Ображусь так, що не говоритиму з тобою кілька днів. І будеш знати.

- Я чекатиму. - відповіла я. - Але як запізнишся, з'їм все сама.

- Ага, зараз же. Все, я побігла.

І вона роз'єднала дзвінок. В цьому вся Ірка, ображатися довго не вміє, особливо коли їй пропонують солоденьке. І всі ми цим вміло користувались. Цікаво, а він теж це знає? Та точно, адже вони спілкуються вже понад шість років. І зізнатись чесно, коли ми тільки починали спілкуватись, я робила це лише заради вигоди, аби дізнаватись щось нове про нього. Проте, поступово я розуміла, що вона дуже крута. І ми стали справжніми подругами, а інформація була лише бонусом.

Швиденько закупившись, я поїхала додому, адже мені ще коробки розбирати та й поряд наводити. Залишивши машину під під'їздом, я побачила його авто, що було припарковане поряд. Але нікого тут не було. Шкода, могла би бути перша зустріч. Я би привіталась, зробила комплімент машині, щось би розпитала. Але ні.

Зайшовши у квартиру, я побачила, що ще купа роботи. І це все треба встигнути до восьмої. Ну що ж, я не люблю прості задачі.

- Ти ж допоможеш мені, Черч? - спитала я.

Кіт лише фиркнув, та повернувшись своєю прекрасною п'ятою точкою, заснув далі. Ех, залишилась я без помічників. Включивши музику, я прийнялась за роботу. Обожнюю рок-музику. І в той час, як важкі рифи когось напружують, на мене діють як заспокійливе. А ще якщо підспівувати. Взагалі чудово. Саме з таким настроєм я і прийнялась за роботу. Адже лишилось не так вже й багато часу.

***

- А я тобі кажу, що треба знайти хлопця. Такого хорошого, аби тебе носив на руках. - сказала Іра після шостого келиха вина.

- Ти ж знаєш, що я дуже перебірлива. - я їй посміхнулась.

- А от в мене є ідея, хто тобі просто ідеально підійде. І я завтра запрошую тебе з нами на природу. Там і познайомитись. - я тільки збиралась щось сказати, як вона продовжила. - І навіть не думай відмовлятись. Я ж можу на тебе дуже сильно образитись.

- Це шантаж? - я підняла одну брову.

- Мила, це пропозиція без права вибору. - вона почала будити мого кота. - Черч, відкуси їй носа. Я дозволяю.

Але той лише щось пробуркотів на своїй котячій мові і заснув далі. Подруга, невдоволена тим, що її ніхто не підтримав, налила собі ще вина.

- Ну будь ласочка. - так, пішла інша стратегія. - Він тобі справді сподобається. Я вже давно це планувала. Адже ви такі різні, проте якось так пасуватимете одне одному. Тим паче, йому треба така дівчина, особливо після його колишньої. І...