Гра проти правил

Розділ І

Так важко кохати когось розуміючи, що між вами ніколи й нічого вже не може бути. Занадто різні, надто багато нас розділяє. Адже раніше я мріяла, що це все закінчиться по-іншому. Так хотілося, щоб історія нашої любові бігала по будинку і називала мене "Мама". Але нажаль...

Боляче дивитися в ті очі, що були такими рідними, але водночас тими, що зараз знаходяться нібито за тисячу кілометрів.

- Аня, я... - він намагався підібрати слова, але нічого не виходило.

- Тут вже не потрібні слова. - я гірко посміхнулася крізь сльози. - Я ніколи не зможу пробачити тобі. Це занадто для мене.

- Я розумію... Сам би ніколи не пробачив. Ось тримай. - він поклав ключі на журнальний столик. - Я завтра заїду за речами. Ти набагато сильніша за мене. Сподіваюся, знайдеш в собі сили хоча б поговорити. Про більше я не смію і просити.

Він пішов, грюкнувши дверима, а я повільно почала осідати на підлогу. Більше не маючи сил стримувати себе, я заплакала. Чому це все відбувається саме зі мною? Невже я не заслужила щастя? Як він міг так зі мною вчинити? І попри це, я не можу перестати любити Льошу. Як навчитися жити без нього? Хіба час зможе залікувати мою рану?

Але ж так все добре починалось...

Ана-Марія Еріш

Подобається

#845 в Сучасна проза
#4198 в Любовні романи
#1962 в Сучасний любовний роман

У тексті є: кохання і дружба, випробування кохання, музиканти

Відредаговано: 11.09.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись