Гра почалася
10. Мара і Лео
Так повинно було статися... Але сталося інакше: Ден подивився знову вниз, видихнув і швидко опинився за спиною у Лізи і вони обоє втратили свідомість.
***
Чоловік в білому і жінка в чорному стояли над двома непритомними тілами. Навколо періщить злива, та обоє сухі.
— Бісів ти виродок! Ти змахлював! Ти вселив в нього Двоєдушника!
— Не бісись, Маро! — усміхався на всі зуби Лео. — Паразит лиш поки нашіптував йому. Дух ще не заволодів пацаном повністю. Отже рішення вбити наш шкет прийняв сам! Так, що це ти, красуне, завадила грі!
— Слухай, ти — франт недороблений! — Мара тицьнула вказівним пальцем в груди чоловіку, наче хотіла пробити його ним. — Я завадила, бо я маю право знищувати Двоєдушників, не важливо на якій стадії!
— Так, але ти вб’єш пацана. А вбити вже мусиш його. Бо цього Двоєдушника простим екзорцизмом не виженеш з нього. Паразит пустив коріння і скоро заволодіє пацаном повністю.
— Ти! — зціпила кулаки. — Ти, потвора!
— Я знаю, мала. Але я та потвора, яку ти не можеш вбити, тому так бісишся! Ну Вважай нічия. Її нікчемна душа врятована, а я отримаю його брудну душу. Ти ж бачила майбутнє, він би її вбив, душа вже невиліковна і я її отримаю.
— Та пішов ти!
#1238 в Фентезі
#319 в Міське фентезі
#463 в Молодіжна проза
#93 в Підліткова проза
Відредаговано: 26.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
