Глава 13

Розповідь у цій главі ведеться від третьої особи. Це було зроблено для того, щоб показати деякі моменти в книжці не лише з боку головної героїні. Планую і далі час від часу писати в такій формі. Напишіть, будь ласка, у коментарях, чи подобається вам такий формат. Приємного читання! Бережіть себе, люблю)))

У кімнаті темно. Навіть місячне світло лише трохи потрапляє до приміщення, бо цупкі штори на вікнах не дозволяють йому через них пробитися. У повітрі літає аромат дорогих чоловічих парфумів, перемішаних з міцним алкоголем. Від цих запахів до горла дівчини приступає нудота. У кімнаті спекотно і не зрозуміло чи то від температури, чи від хвилі напруження і емоцій, що її накрили.  

Аліса сидить на середині великого ліжка прямо в туфлях, тканина довгої вечірньої сукні сповзає з її ноги, оголивши бедро. Дівчині вже не вдається керувати частотою свого дихання, а її серце так сильно колотиться, що здається вистачить декількох секунд, щоб воно вискочило із грудей. Вона часто кліпаю і не зводить погляду із силуету в декількох кроках від ліжка. Високий чоловік років тридцяти швидко скидає із себе піджак, а за ним і краватку з сорочкою і кидає на стілець, що стоїть поруч. Коли його руки починають доходити до паска на штанах, дівчина помітно здригається і починає  відповзати до узголів’я ліжка. Вона вже точно не очікувала того, що зараз відбуватиметься. Їй страшно, дуже... 

За декілька годин до цього 

Як і сказав Бурський, у кінці робочого дня на виході з компанії дівчині вручили великий пакунок. З цього зрозуміло, що він звик обдаровувати своїх коханок. А яка б з них була цьому проти? Кожна з них бажала цього, була готова віддаватись чоловіку щоночі, аби лиш бути закиданою дорогими подарунками. 

Пакунок Аліса відкрила уже вдома. Дівчина розглядала сукню, яку виклала перед собою на ліжко. "Занадто відверта навіть для його повій" - подумала вона, водячи рукою по легкій червоній тканині. Ще у пакунку були і туфлі, практично того ж кольору. "Не поскупився і на це".  

Аліса прийняла душ, змила макіяж і прийнялась по новій готуватися до вечора. Накрутила своє довге волосся і частину заклала назад у зачіску, залишивши спереду декілька коротких прядок, що легко спадали на виски, але не закривали обличчя. Цим самим вона підкреслила шию, оголивши її. Над макіяжем вона сиділа найдовше, намагаючись зробити свій погляд виразнішим, а губи спокусливішими. Звичайно, частину часу дівчина просто сиділа перед дзеркалом з пензликом для тіней у руках і думала про те, до чого дійшла у своєму житті. Бо як же їй хотілося б зараз не малюватися і не прибиратися на прийом до якихось багатих дядьків, які щодня мають у своєму ліжку по одній, такій як вона. Їх хочеться просто сидіти у своїй кімнаті і готуватися до завтрашніх пар в університеті, попиваючи щойно вижатий апельсиновий сік, що принесла мама. Або хотілося б погуляти на задньому дворі із сестрою, яка завжди безмежно сумувала за Алісою, коли та погрузала з головою у навчання. Або пригорнутися до тата з-за спини і послухати про чергову справу, над якою він працює. В її очах збираються маленькі краплинки сліз, але вона намагається стримати їх, прикусивши зсередини щоку і зробивши глибокий вдих, щоб не зіпсувати макіяж, В її серці велика дирка, подібно тій, що залишається після кулі. Та якщо від кулевого поранення в серце людина не може жити, то з душевним болем доводиться це робити, якби важко це не було.  

Аліса якось від дядька чула про те, що сильною можна назвати ту людину, яка попри все намагається жити заради себе і тримається на цьому світі для того, щоб не знижчити себе остаточно. Це він сказав їй після того, як дізнався про її спробу самогубства. Спершу він перелякався, почувши це від неї ж, але пізніше зрозумів, що більше вона цього не зробить. Але дівчина все одно живе не заради себе, вона все ще дихає заради рідних, яких так раптово втратила, і їхньої пам'яті.  

Аліса стискала в руці клач всю дорогу. Через внутрішнє дзеркало заднього виду на неї час від часу позирав водій. Він, мабуть, ще не звик возити босових пасій, тому щоразу дивлячись на Алісу облизував нижню губу і постукував вказівним пальцем по керму. Але дівчина на нього зовсім не реагувала, бо таких, як він, вона щодня бачила у компанії десятками. І всі ці чоловіки не втрачали можливості виміряти довжини спідниці кожної працівниці, яку зустрічали. А коли бачили якусь жінку ще й пишним бюстом, то взагалі ледь слинки не пускали. Чоловічу натуру ж нікуди подіти. 

Автомобіль зупинився перед великою брамою. По обидва боки неї стоять охоронці, чоловіки у темних костюмах. Побачивши машину, що під'їхала, один з них кивнув водію і той рушив з місця, заїжджаючи на територію. Аліса зацікавлено обернулася до вікна, оглядаючись довкола. На вулиці сутеніло, але завдяки великій кількості ліхтарів навколо було видно як вдень. Дівчина розглядала будинок перед яким зупинилась, вийшовши з автомобіля. Великі розміри двохповерхової будівлі не здивували її, бо іншого вона й не очікувала побачити.  

Дівчина відчула на своїй талії чужу руку. Обернулась і побачила Олексія Бурського, який теж щойно приїхав і, вийшовши з машини, угледівши свою партнерку на вечір.  

-Виглядаєш чудово,-сказав чоловік, помалу опускаючи руку нижче талії дівчини.  

Аліса не розгубилася і посміхнулася у відповідь. 

-Ви теж дуже гарний у цьому костюмі,- відповіла вона.  

Звичайно, дівчина так не думала, бо їй огидне було навіть перебування з ним у одному місці, а не те що обійми чи його зовнішній вигляд. 

Після її слів чоловік посміхнувся і міцніше притиснув її до себе, голодними очима оглядаючи з ніг до голови. Потім підштовхнув Алісу рукою вперед і сам рушив за нею. Разом вони увійшли до будинку. Нових гостей привітали і провели до решти. 

У залі, до якої вони увійшли,  дуже просторо, висока стеля і світлі кремові стіни роблять приміщення більшим. Із стелі звисає об'ємна скляна люстра, яка переливається від світла ламп червоними і фіолетовими кольорами.