Глава 1 Початок

Сутінки вже давно поглинули сонячний літній  день, вітер ледь погойдував гілля дерев, які швидко проносилися повз мій зір. Було вже так темно, що лише фари автомобіля давали змогу щось розгледіти.  

Ми з родиною поверталися з іншого міста, трохи затримались у друзів батьків, тому довелось їхати додому проти ночі. Мама з татом про щось говорили і сміялись, а я іноді ловила їх поглядом і посміхалась, бо люблю, коли вони такі щасливі. На задньому сидінні біля мене спала сестра. Вона так втомилась, що задрімала, щойно сіла у машину. Я погладила її русяву голівку і підклала під неї свій скручений светр.  

У навушниках грала улюблена пісня. Через   відкрите вікно  я вдихала приємні аромати ночі, мені пахло хвоєю, травою і якоюсь квітковою ноткою, яку я ніяк не могла впізнати.  Як же я обожнюю  такі нічні поїздки, коли, споглядаючи на зірки, з вікна татового авта можна помріяти, відчути якусь незвичайну силу, зануритися у вир своїх думок. Ніч для мене цінніша за день. З нею приходить якась легкість, тиша і заспокоєння душі. Але зараз  я радію саме цій миті, миті, коли зі мною поруч єдині найдорожчі мені люди. Можливо, вони й не помічають, але я завжди посміхаюсь, коли бачу посмішку на їхніх обличчях. Що може бути ще кращим?  

До міста нам залишалось їхати ще годину, я бачила, що тато трохи втомився від водіння і, мабуть, хотів спати. Я навіть запропонувала йому, щоб я сіла за кермо, але він відмовився, мовляв я лише нещодавно отримала водійське посвідчення і не маю практики водіння уночі. Я звичайно трішки побурмотіла під ніс, але відмовилась затії сперечатися.  На трасі було майже порожньо, лише зрідка повз нас проносились якісь автомобілі.  

Моє вікно все ще було відкритим, хоч була і ніч, але повітря залишалось таким же теплим, як і вдень. Воно і не дивно, бо все-таки зараз середина серпня. У цю мить мою увагу привернув потужний рев мотора і цей звук лише ставав гучнішим з кожним обертанням коліс нашого автомобіля. Раптом  яскраве світло, що наближалось спереду, засліпило мене, що я аж скривилась і, закривши обличчя рукою, відвернулась у бік. Звук пострілу і крик мами оглушили мене.Далі писк шин. Удар. Темрява.