Гра почалась 3. Легіон

Післямова

Людський організм — неймовірно складний механізм. При народженні він запускається, наче годинник, і зупиняється лише наприкінці довгого та дивовижного життя. Однією з найважливіших його складових є імунітет. Саме він стає головною зброєю людини в боротьбі з хворобами, вірусами, бактеріями, а також допомагає пережити поранення та травми.

Вірус, яким було заражене все людство, натиснув невидимий вимикач. Після цього всі люди, починаючи з тринадцяти років, заснули.

Вони не померли. Не постаріли. Не зникли.

Вони просто тихо й мирно спали. Можливо, бачили сни. А можливо — ні.

Тим часом світом правили діти.

І одна з них, дівчина на ім’я Мілана, увесь цей час намагалася знайти ліки. На превеликий жаль, ліків від цього вірусу не існувало.

Та імунітет людини, який не мав звички спати, усі ці дні безупинно працював. Терпляче й наполегливо він підбирав ключ до схованки вірусу. Йому знадобився двісті п’ятдесят один день. І мільйони неправильних ключів.

Але чи то удача нарешті усміхнулася імунітету, чи його надихнув аромат ютан-квітки, та одного дня вимикач тихо клацнув, повернувшись у протилежне положення. У ту саму мить вірус розсипався на пил по всьому світу.

Його влада скінчилася. Пута вічного сну впали. І дорослі нарешті прокинулися.

Саме тому Гра підійшла до завершення своєї вистави.

Тож оплески. Уклін. І завіса.

Євгеній Шульженко

Подобається

#1978 в Фантастика
#337 в Постапокаліпсис
#1646 в Молодіжна проза

У тексті є: виживання, світ без дорослих, владний герой

Відредаговано: 19.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись