Гра почалась 1. Племʼя
Вступ
«Для моєї найкращої у світі донечки,
Все у твоїх руках!»
Вступ
Командирів та ватажка вивели на середину двору й зв’язали їм руки. Хтось був увесь у синцях, у когось текла кров, хтось ледве стояв на ногах.
Настала тиша.
І тоді у воротах з’явилася дівчинка.
Чорна сукня. Бліде обличчя. Дві туго заплетені косички. Яскраво-червона помада й підведені очі.
Вона обережно ступала білими сандалями, намагаючись не наступити на кров чи багнюку.
Вийшла на середину подвір’я, широко посміхнулася, сховала руки за спину й піднялася навшпиньки.
Потім глибоко вдихнула тепле весняне повітря.
— Вітаю вас, хлопчики й дівчатка, — тоненько проспівала вона. — Мене звати Люда. Але ви будете називати мене Ваша Величність. І я дуже не раджу робити інакше.
Вона почала прогулюватися перед Аліною та командирами.
— Ви програли битву Імператорській Школі, — продовжила Люда. — А це означає, що за законами війни ви або підкоряєтесь, або будете знищені. Ваше дикунське поселення, — вона гидливо озирнула фортецю, — відтепер стане провінцією Імператорської Школи. Як і інші.
— Навіщо ви це робите? — хрипко спитала Мілана. — Що ми вам зробили?
— Мовчати! — різко заверещала Люда. — Я не дозволяла говорити!
Вона поправила сукню й глузливо посміхнулась.
#2021 в Фантастика
#344 в Постапокаліпсис
#1685 в Молодіжна проза
Відредаговано: 07.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
