Глава 30. Тепер моя мала.

Глава 30.

Я повернувся до школи раніше, ніж планував.

Офіційна версія — їздив по роботі.
Неофіційна — шукав ім’я. Ім’я чоловіка в чорному пальті. 

“Лукас подзвонив о дев’ятій.

— Біля школи крутився тип. Не батько. Не вчитель.  Точно не мирний. Дивився, ніби оцінював.

— На кого?

Пауза.

— Думаю, на Беллу.

Я вже був у машині через хвилину.”

Парковка школи виглядала так само, як завжди. Сонце світило занадто спокійно для дня, коли хтось вирішив наблизитися до мого світу. До неї.

Я вийшов з машини повільно. Спокійно. Як зазвичай. Кілька дівчат одразу обернулись. Хтось прошепотів щось. Мене це не цікавило.

Я відчув її ще до того, як побачив. Белла стояла біля сходів, поруч зі Скайлер. Вона щось говорила, але її плечі були напружені. Вона побачила мене. І на секунду її обличчя змінилось. Полегшення. Ледь помітне. Але я бачу такі речі.

 Я підійшов.

— Ти повернувся, — сказала вона спокійно.

— Робота закінчилась швидше. — Скайлер глянула на мене уважно, вона відчувала брехню.

— Ти не виглядаєш як старшокласник, який просто їздить “по роботі”.

Я ледь усміхнувся.

— А ти не виглядаєш як людина, яка вміє мовчати.

Белла ледве стримала посмішку.

— Скай, це той самий хто мене підвозить до школи іноді.

— Я зрозуміла, хто це, — відповіла вона швидко. — Не складно було додати 1+1. Тут або Джош або він. 

Її погляд ковзнув між нами. Вона відчувала щось. Не розуміла — але відчувала.

— Можна на хвилину? — я звернувся до Белли.

Скайлер вагалась. Белла кивнула їй.

— Все нормально.

Ми відійшли до краю двору, де старий каштан давав трохи тіні. Я одразу знизив голос.

— Він дивився на Скайлер.

— Вона сама перша сказала мені за нього.

— Він дивився, чи вона близька до тебе.

Її щелепа стиснулась.

— Це через склад?

— Можливо. —  Я не став казати, що вже пробив номери машин у тому районі.

— Ти знову не спав, — сказала тихо. Я перевів погляд на неї.

— Це неважливо.

— Для мене — важливо.

Тиша між нами була іншою, ніж у школі. Глибшою.

— Я розберусь, — сказав я спокійно.

— Я знаю.

І в її голосі не було сумніву. Ось що мене хвилює. Вона довіряє мені занадто сильно.

— Але слухай, — продовжив я, — якщо він з’явиться знову, ти одразу повідомляє мене. Без героїзму. Зараз я буду відсутній в школі.

Вона ледь підняла брову.

— Я сама можу… 

— Белло.

Вона витримала мій погляд. І я побачив там той самий вогонь, що й у складі.

— Я не дозволю, щоб через мене хтось постраждав.

— Я не дозволю, щоб ти брала це на себе.

Ми стояли занадто близько. Шкільний двір раптом став занадто відкритим.

— Кейден, — вона тихіше, — ти шукав інформацію?

Я секунду мовчав. Вона знала.

— Так.

— І?

— Є варіанти. Але поки що — без імен.

Вона кивнула.

— Це хтось серйозний?

— Достатньо, щоб я повернувся сюди.

Її погляд пом’якшав.

— Ти ж не через школу повернувся.

— Ні.

— Через мене? 

— Да мала, через тебе.

Тиша. І тут я відчув ще один погляд. Джош. Стояв біля входу. Дивився на нас. Йому повилазило? Його руки стиснуті в кулаки. Я нахилився ближче до Белли.

— Твій фан-клуб не в захваті.

Вона ледь усміхнулась.

— Він переживає.

— Він ревнує.

— Це не одне й те саме.

— Для нього — так.

Я випрямився. Джош рушив у наш бік.

— Проблема? — спитав він, підійшовши.

Я подивився на нього спокійно.

— Друже мій, ми вже все давно з тобою вирішили. 

— Ти знову “по роботі”?

— А ти знову не по своїх справах? Якщо я ще раз побачу тебе біля неї, я зроблю те, про що я тобі обіцяв вдома. Після твоєї неуважності, ти взагалі маєш ховатись від мене. Скажи дякую,—  я почав скорочувати дистанцію між нами. — Беллі, бо я б … 

Белла зробила крок вперед.

— Досить.

Її голос був рівний. І це мене трохи здивувало. Вона не потребувала, щоб я її рятував. Але я все одно стояв між ними — ледь помітно. Джош це помітив.

— Ти навіть не знаєш, у що лізеш, — сказав він мені.

— Я завжди знаю.

Наші погляди зустрілись. Він не був слабким. Але він не жив у тому світі.

— Я просто не хочу, щоб вона постраждала, — сказав він уже до Белли.

І вперше я почув можливу щирість. Белла глянула на нього.

— В тебе вже був час, щоб розповісти свої переживання. 

Він завмер. У нього був момент вибору, він вибрав її. Він забрав її у мене. Але через його вдалу необачність, Джош втратив Беллу. Тепер це моє. Ця мала тепер моя. 

Джош мовчки пішов геть. Молодець.