Глава 8. Перше завдання.

Початок навчального тижня.
Після школи, щойно я переступила поріг дому, мама повідомила:
— Батько  сьогодні бере тебе на завдання.

Вона передала мені папку з інформацією. Там все так запутоно. Багато біографій, якщо перший з другим пов’язані то там причетний третій, якщо други та третій, то причетний зовсім інша особа. Дорогою батько пояснив детальніше, що саме від мене потрібно.

Коли ми приїхали до місця зустрічі — його офісу, — на парковці я одразу помітила знайому машину.
«Кейден тут», — подумала я. Поруч з ним стояв Массімо, який щойно вийшов зі свого авто.

Я залишилася сидіти в машині, спостерігаючи, як вони про щось говорять. Через кілька хвилин батько відчинив дверцята й коротко наказав:
— Іди до Кейдена в машину.

Я мовчки вийшла й пішла до нього. Сівши на заднє сидіння, почула його різкий голос:
— Пересідай наперед.

Я зробила, як він сказав.
Поки ми не рушили, з вулиці долинув голос батька:
— Тепер вона твоя. Кожне завдання — з нею.

Кейден лише зітхнув і, не кажучи ні слова, натиснув на газ.
Дорогою він розповів, що батько доручив йому не лише це завдання, а й подальші — тепер ми працюємо разом.

Коли ми приїхали, перед нами була згоріла будівля.
Кейден вилаявся, різко вийшов із машини та грюкнув дверима.
Я теж вийшла, мовчки підійшла до решти. При мені було все необхідне для оборони, але він, здається, не довіряв мені.

Він схопив мене за руку, притягнув ближче й сказав тихо, але жорстко:
— Тримаєшся поруч зі мною. Не відходь.

Ми рушили через поле. Батько повідомив по рації, що наші снайпери вже на позиціях — на тій самій будівлі, яку ми бачили раніше.

Чекаю з нетерпінням цього.