Ненависть до власної крові

Всі хоча би раз чули вислів "Ляє як із відра" і для опису погіршення погодних умов цей старий вислів недоречний. Це вже не просто сильна злива, яка не припиняється ще зі вчорашньої ночі, а прорив дамби, небесної дамби. Сильна злива за лічені секунди не лишала ні якого сухого одягу на тілах людей, які виходили з приміщень офісів, кафе чи власних будинків в надії швидко перебігти до автобусних зупинок, метро, таксі або ж власних автівок, чи навпаки, виходили з підземного метро, автобусів, таксі чи з власних авто та швидко бігли до будівель з однією метою - сховатись від сильної зливи, яка переросла в сильну бурю, із сильними та не контролюючим вітром.

Промокнувши до нитки своєї улюбленої фіолетової сорочки, фіолетовоокий юнак з блакитними волоссям, з зачіскою у вигляді полум'я швидко, роздратовано видихаючи  пар з рота йшов до готелю. Єдине що він хотів,  чим скоріше знайти сестру та тепло, якого зараз не вистачає більше всього.

- Де Кетрін? - запитує хлопець, увійшовши до приміщення. Він підійшов до тітки, яка досі гортала той самий журнал. 

-  Напевне у вашому номері. - не відводячи очей від сторінки з новою весняною колекцією японського стилю відповіла жінка. - Взагалі начхати на сестру. - в цих словах відчутно було злість та неприязнь до старшої доньки свого брата - Алана.

- Ну якщо Кетрін у нас погана сестра, то ти тоді погана тітка. -  прямо, без різкостей, вбивчим холодом відповів Луї. 

- Я погана тітка?! - незадоволено фиркнула вона. - І чому це, будь так ласкавий - поясни. 

- Тобі всі критерії назвати, чи тільки ті, які стосуються моїх сестер. Першу ти все життя не любила, бо вона копія мами, а другу шукати не спішиш, хоча вона твоя улюблениця, бо перейняла від голови роду - прабабусі все. І це я мовчу за другу твою улюбленицю - Айнхард, могилу до якої ти ні разу не провідала. Та тебе навіть на похороні не було. Все таки ми не дальня родина! - все що накипіло за цей короткий проміжок життя, як цунамі покинуло хлопця та накрило його тітку.

Вона отримала великий шок від тону небожа. Не очікувала, від нього такої різкості. Він же не став чекати її безглуздих виправдань і пішов собі до номера, швидко піднімаючись по сходах. Рух його був не просто швидких. В його русі був гнів, роздратованість, ненависть до всього. Ну майже до всього. Юнак з сильною ненавистю хапає дверну ручку та за секунду, дві стикається з Кетрін, мало не збивши її з ніг ( ну або вона його). 

- Я навіть питати не стану, що вже сталось. - вона зітхаючи дивиться на брата. Знає в чому причина зіпсованого настрою сидить на диванчику на першому поверсі та гортає модний журнал в весняними колекціями одежі японського об'єднаного традиційного та сучасного стилю. 

Не говорячи ні слова, Луї пройшов до кімнати готелю та ніби втративши всі життєві сили у тій суперечці, впав прямо на ліжко. 

- Так розумію твої пошуки не дали ні якого результату. - дівчина закрила двері, через які мала вийти, але передумала в ту саму хвилину, коли її брат роздратований увійшов до їхнього номера. 

— Ні. - Луї похитав головою. 

— Якби я тільки звернула увагу.  - зітхаючи вимовила дівчина. 

— Ти ж не знала, що так станеться. Тобі не має за що себе звинувачувати. - старший брат поклав руку на плече Кетрін. — А от де кого іншого є за що. - він встав з дивану, хлопнувши себе по ногам. — Йдем далі Алі шукати. Не дуже добре, що дитина сама в великому місті.

— Добре що ми хоч її характер знаємо, і вона точно десь поблизу. Але де саме? 

— Гарне питання. - Луї вийшов з номера, Кетрін за ним. — Пройдемо ще раз по кварталу. Може щось пропустили.  - у відповіді Кетрін тільки кивнула. 

— Подзвони Форду. - як тільки вони спустилися на перший поверх, Кетрін згадала про існування Броуді. — Може в нього успіхи кращі, ніж у нас. - своє речення вона закінчила одночасно з звуком дверного дзвіночка. 

— Можеш не дзвонити. - дві парі фіолетових очей поглянули у сторону вхідних дверей. 

— Тільки не кажи мені, що твої пошуки не дали ніякого результату. - хоч зовні Кетмегрін тримається ще, але в середині вже все починає руйнуватися. 

— Не скажу. - почувши ці слова, і Луї, і Кетрін відчули приплив надії. — Вона втомлена, сильно перенервована спить в мене в машині. 

— Слава Богу. - в унісон з полегшенням зітхнули брат та сестра. 

— Яке полегшенням. - всі троє повернули голови на звук, туди де сиділа на дивані рідна сестра Алана, тітка Луї, Кетрін, Аліси та покійної Айнхард. - Я так хвилювалась. - вона поклала той же самий журнал на скляний, журнальний столик і підійшла до небожів. - Де моя улюблена небога? 

- Не роби вигляд, що ти хвилювалась, Беатріс. - закотивши очі на спектакль тітки, Кетрін агресивно відповіла на її "цирк". - Бридко дивитись на цей цирк. - що у Кетрін, що у Беатріс взаємна ненависть одна до одної. 

- Зараз не до цього. - прошипів Луї. Знає, що якщо він не вставить хоч слово, тітка та сестра продовжать сваритись, перераховуючи всі недоліки одна одної, як він десять хвилин назад перераховував недоліки Беатріс. - Ти мама договоритись за похорон. Договорилась? - він поглянув на Беатріс, яка незадоволено поглядала на Кетрін. 

- Так. Все таки гроші мають владу. - жінка гордо підняла вказівний палець правої руки вверх. - Завтра проведуть невеличку службу та місце в сімейному склепі вже виділили. Невелике, тіла все одно ніхто нам не поверне, а якби повернули, вимагали кремацію через радіаційну загрозу. Якби не мої гроші, ніхто би не погодився. 

- Ну хоча би щось ти зробила. - пирхнула Кетмегрін. 

- Кетмегрін! Перестань! - сердито відповів Луї, трішки повисив свій тон. - Спочатку проведемо похорон мамі, батька поставим на ноги, тоді ви двоє, - він сказав на тітку та сестру, - хоч повбивайте одна одну. А зараз, припиняйте пирхати та закочувати очі одна до одної! - на одному подиху виговорив хлопець. 

- Форд, будь ласкавий занеси Алісу до нашого номера, а я перейду до батька в лікарню. Може є якісь новини що до його стану. - прохання старшого брата було успішно проігноровано і Кетрін, стискаючи кулак лівої руки від злості вийшла з готелю.