Ніч над містом спадала повільно, густа й важка, як оксамитовий куліс у старому театрі. У таких вечорах завжди ховалося щось фатальне — або нове пристрасне кохання, або чиясь ретельно продумана заглада.
Катерина стояла біля панорамного вікна свого кабінету, повільно похитуючи келих із червоним сухим. Темно-вишневий шовковий халат м'яко спадав до підлоги, підкреслюючи кожний рух. Вона була не з тих жінок, які чекають на порятунок. Вона була з тих, хто вирішує долі. Але сьогоднішній дзвінок змусив навіть її холодне, виважене серце битися частіше.
Телефон на скляному столі знову завібрував, розрізаючи тишу.
— Слухаю, — промовила вона, не прикладаючи слухавку близько до вуха.
— Вона знає, Катя, — пролунав глухий, тремтячий чоловічий голос. — Вікторія дізналася про акції. І про нас. Якщо вона заговорить, ми втратимо все. А за годину вона чекає мене у заміському будинку.
Катерина посміхнулася — тонко, лише кутиками губ, де ховалася небезпечна граціозність. Марк завжди був занадто слабким для великих грошей і великої пристрасті. Він думав, що керує бізнесом, але насправді керували ним.
— Одягни свій найкращий костюм, любий, — спокійно відповіла Катерина, дивлячись на своє відображення у нічному склі. — І ні про що не турбуйся. Вікторія більше нікому й нічого не розповість.
Вона скинула виклик, зробила останній ковток вина і підійшла до туалетного столика. Срібний флакон важких парфумів із нотами гіркого мигдалю й троянди, кілька крапель на зап'ястя... І маленький, витончений пістолет із перламутровим руків'ям, що легко ковзнув у брендову сумочку.
Коли пристрасть переплітається з великими грошима, хтось обов'язково має стати жертвою. І Катерина чітко знала, що цією жертвою буде точно не вона.